ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РОЗБУДОВИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО КОНТЕКСТУ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Анотація

Проаналізовано та систематизовано інституціональний, функціональний, нормативно-правовий, системний, цифровий, ризикорієнтований та інтегративний підходи до дослідження публічного управління. Доведено, що їхня інтеграція забезпечує комплексність аналізу та дозволяє сформувати концептуально завершену модель управління, здатну забезпечити ресурсну синергію, міжвідомчу взаємодію та високий рівень кіберстійкості. Підкреслено, що використання новітніх підходів є необхідною умовою підвищення ефективності державного реагування на сучасні загрози. Уточнено та деталізовано зміст ключових функцій публічного управління у сфері національної безпеки. Обґрунтовано значущість стратегічної функції як інструменту визначення довгострокових пріоритетів і розроблення концептуальних засад політики; регуляторної (як механізму нормативного упорядкування сфери); оперативної (як інструменту координації діяльності суб’єктів); контрольної та наглядової (як гарантії дотримання стандартів ефективності та законності). Встановлено, що комплексне виконання цих функцій забезпечує формування стійкої, керованої та здатної до адаптації системи національної безпеки. Показано, що традиційна для української управлінської моделі системність і нормативна визначеність мають бути поєднані з інноваційністю, гнучкістю та мережевими принципами Network Governance і Good Governance. Обґрунтовано, що такий синтез дозволяє збалансувати централізований контроль і децентралізовану адаптивність, створивши проактивну систему забезпечення національної безпеки, здатну прогнозувати ризики та швидко трансформувати механізми реагування. Звернення до теоретичних підходів є необхідною умовою для того, щоб окреслити межі досліджуваного явища, визначити його структурні компоненти та зрозуміти, які саме детермінанти впливають на його ефективність. Публічне управління у сфері національної безпеки функціонує в умовах підвищеної динамічності, коли кожен елемент системи перебуває під впливом не лише внутрішніх політичних, економічних і соціальних процесів, але й зовнішніх геополітичних зрушень, технологічних змін та загроз, що швидко еволюціонують. Саме тому теоретичні підходи дозволяють осмислити представлену проблему як таку, що виходить за межі вузького інституційного розуміння й охоплює всю систему управлінської взаємодії.