СУЧАСНІ НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

В статті досліджуються теоретичні питання виникнення управлінського ризику в надзвичайних ситуацій як об’єкту системи публічного управління за умов сучасних перетворень всієї управлінської моделі в Україні. Розкриті категорії та суспільні відносини в сфері публічного управління за умов ризикової управлінської діяльності в сучасних надзвичайних ситуаціях, зокрема досліджено теоретичні надбання та погляди науковців на стан і цілі системи управління в сфері цивільного захисту в Україні Мета статті. В даній роботі поставлено за мету з’ясувати трактування категорій «управлінський ризик», «надзвичайний стан, ситуація (НС)», «цивільний захист (ЦЗ)» і «публічне управління в сфері ЦЗ» в якості окремих управлінських категорій, визначення яких пов’язане з використанням сучасних механізмів і методів (інструментів) державного управління в країні. Дослідити новітні теоретичні дослідження та позиції українських авторів щодо формування ефективних суспільних відносин, управлінського ризику в сфері НС за умов реформування всієї національної управлінської системи, зокрема в сфері цивільного захисту. Наукова новизна. В роботі комплексно з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки державного управління досліджено теоретичні питання управлінського процесу, ризиків в сфері цивільного захисту як об’єкту публічного управління. Обґрунтовано теоретичне розуміння змісту категорії «управлінський ризик», «керований цивільний захист», «децентралізація ЦЗ», а саме як механізму публічного управління та адміністрування, які припускають передачу управлінських функцій в сфері ЦЗ на регіональний і місцевий рівень та контролю за діяльністю на цих рівнях, зокрема в умовах НС. В статті здійснено дослідження напрямів модернізації інституту ЦЗ в Україні та теоретично доведено що сучасною метою процесу вдосконалення дієвості механізмів управління в сфері ЦЗ є реформування, зниження ризиковості та посилення інституційної спроможності керівних органів, формування раціональної та збалансованої місцевої влади в управлінських сферах і необхідність існування децентралізованої управлінської моделі ЦЗ в Україні. Висновки. У результаті роботи обґрунтовані наукові положення щодо удосконалення використання в управлінській практиці в сфері ЦЗ механізмів публічного управління, які знаходиться ще на початковому етапі. В теоретичному контексті наука державного управління потребує розкриття та конкретизації категорій та суспільних відносини в сфері управління цивільним захистом, зокрема за умов військових дій на території держави, зокрема існує нагальна необхідність подальших досліджень у цій сфері. Крім цього при дослідженні сучасних публікацій та з’ясуванні теоретичної сутності понять «управлінський ризик», «територіальне управління» і «управління в сфері ЦЗ» доведено, що суспільні відносини в сфері цивільного захисту та конкретних відповідно зазначених інститутах, наприклад, місцеві державні адміністрації, не є стійкими, адже змінюються разом із їх розвитком, а також за умов формування сучасних реальних управлінських і фінансових повноважень, зокрема в сфері ЦЗ.