УТВЕРДЖЕННЯ ОСНОВНИХ МОДЕЛЕЙ І ЛЕГІТИМНИХ МЕХАНІЗМІВ ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-9660-2021-3(15)-117-132Ключові слова:
конституція, конституційний акт, основний закон, конституанта, октруювання конституції, прийняття конституції, модель прийняття конституції, установчі збори, конституційний референдум, легітимність конституції.Анотація
У статті висвітлені основні положення щодо теорії та практики утвердження основних моделей прийняття конституцій. Обґрунтовується висновок, що правовідносини, пов’язані з прийняттям конституцій, у всіх випадках пов’язані з реалізацією установчої влади, яку сучасна доктрина конституціоналізму відмежовує від законодавчої влади. Утім, у Конституції України і інших держав світу не унормовано категорію «установча влада». Її носіями стосовно конституцій можуть бути як безпосередньо народ та/або спеціально утворені установчі органи (конститутанти, з франц. constituante), так і суб’єкти конституційного права, які реалізують установчу функцію як виключну (парламенти, глави держав і ін.), а їх статус у подальшому регулюється ними ж прийнятими конституціями. Розкрито сутність і зміст процедур прийняття конституцій у державах Європи і Північної Америки у кін. XVIII ст. – на поч. XX ст. на прикладі Великої Британії, США, Франції, Бельгії, Пруссії, Німецької імперії, Австро-Угорської імперії, Російської імперії, вільного м. Данцінг і УНР. Здійснено типологію основних історично сформованих моделей прийняття конституцій та визначення їх впливу на розроблення та прийняття конституцій в Україні. Виокремлено наступні історично сформовані моделі прийняття легітимних конституцій: англійська, американська, французька, швейцарська, бельгійська німецька, австро-угорська та російська моделі. Остання, по-суті, стала недовершеним і запізнілим у часі повторенням німецької моделі прийняття конституційних актів імператором через їх октруювання. І хоча Маніфест 17 квітня 1905 р. і Основні закони Російської імперії 1906 р. так і не призвели до трансформації Росії в ліберальну конституційну монархію, але, сама постановка питання про розбудову в Росії конституційної держави сприяла розвитку політико-правової думки і появі перших конституційних проектів в Україні. Це, зокрема, Начерки Конституції Г. Андрузького, Проект основ Статуту Українського товариства «Вольный Союз» – «Вільна Спілка», Основний закон «Самостійної України» Спілки народу українського, проект конституції УНР О. Ейхельмана та ін. Першою ж конституцією незалежної України за доби національно-визвольної революції 1917-1922 років став «Статут про державний устрій, права і вольності Української Народної Республіки», відомий іще як Конституція УНР 1918 р. Але, лише у Конституції України, урочисто прийнятій 28 червня 1996 р. Верховною Радою України від імені Українського народу, було вдало реалізовано демократичну процедуру прийняття легітимної конституції. Про це, із поміж іншого, свідчить і її дієвість в Україні упродовж 25 років.
Посилання
Сравнительное конституционное право. Предисл. акад. Б.Н. Топорнина; В.Е. Чиркин, Ю.А. Юдин, М.А. Никифорова и др. / Институт государства и права РАН. Москва: Изд. фирма. «Манускрипт», 1996. 441 с.
Пергамент М. Юридическая природа реальной унии. Одесса: Типо-литограф. Штаба Одесского Военного Округа, 1893. IX с., 136 с.
Еллинек Г. Конституции, их изменения и преобразования. Под ред. и с вступ. стат. Б.А. Кистяковского. С.-Петербург: Изд. Юрид. книж. склада «Право», 1907. 752 с.
Боржо Ш. Учреждение и пересмотр конституций. Пер. П. Высоцкого. Под ред. Ф.Ф. Кокошкина. Москва: Изд-е М. и С. Са- башниковых, 1918. 288 с.
Карлайль Т. Французская революция. История. С 104 портретами и 68 рисунками. Пер. с англ. С.-Петербург: Изд-е В.И. Яковенко, 1907. 615 с.
Гачек Ю. Общее государственное право на основе сравнительного правоведения. Часть I. Право современной монархии. Под ред. и с пред. М.А. Рейснера. Авториз. пер. с нем. М.Я. Лазерсона. Рига: Изд-е «Наука и Жизнь», 1913. 213 с.
Гачек Ю. Общее государственное право на основе сравнительного правоведения. Часть II. Право современной демократии. Под ред. и с пред. М.А. Рейснера. Авториз. пер. с нем. М.Я. Лазерсона. Рига: Изд-е «Наука и Жизнь», 1913. 180 с.
Гнейст Р. История государственных учреждений Англии (Englishe Verfassungsgeschichte). Пер. с нем. С.А. Венгерова. Москва: Типограф. В.Ф. Рихтер, 1885. VI с., 857 с., X с.
Градовский А.Д. Государственное право важнейших европейских государств. Лекция, читанная в 1885 г. Издано под ред. Н.М. Коркунова. С.-Петербург: Изд. Л.Ф. Пантелеева, 1895. 528 с.
Дайси А.В. Основы государственного права Англии. Введение в изучение Английской конституции. Пер., дополненный по 6 англ. изд. О.В. Полторацкой. Под ред. проф. П.Г. Виноградова. Изд. второе. Москва: Типогр. Т-ва И.Д. Сытина, 1907. 671 с.
Дністрянський С. Загальна наука права і політики. Том I. Львів: Вид-во Українського католицького університету, 2019. 428 с. 12. Еллинек Г. Общее учение о государстве. Вступ. стат. И.Ю. Козлихина. С.-Петербург: Изд-во «Юрид. центр. Пресс», 2004. 752 с.
Котляревский С.А. Конституционное государство. Опыт политико-морфологического обзора. С.-Петербург: Типогр. Альтшулера, 1907. 250 с.
Котляревский С.А. Конституционное государство. Юридические предпосылки русских Основных Законов. Под ред. и с предисл. В.А. Томсинова. Москва: Изд- во «Зерцало», 2004. 392 с.
Лоу С. Государственный строй Англии. Пер. под. ред. А.С. Ященко. С вступ. замечанием и стат. П.Г. Виноградова. Москва: Типогр. Т-ва И.Д. Сытина, 1910. 446 с.
Лазаревский Н.И. Лекции по русскому государственному праву. Том I. Административное право. Ч. 1. Органы управления. С.-Петербург: Типогр. Спб. Общ. «Слово», 1910. 509 с.
Реннекампф В. Конституционные начала и политические воззрения кн. Бисмарка. Киев: Типо-литография Т-ва И.Н. Кушнерев и Ко, 1890. 414 с.
Чичерин Б. О народном представительстве. Москва: Типогр. Грачева и Комп., 1866. С. 544 XI с.; 552 с.
Савчин М. Порівняльне конституційне право. Київ: ВАІТЕ, 2020. 462 с.
Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм: моногр. Київ: Юрінком Інтер, 2005. 560 с.
Монтескье Ш.Л. О духе законов. Пер. на рус. язык А. Горнфельда; вступ. ст. Д. Хаустова. Москва: РИПОЛ классик, 2018. 690 с.
Лолм де Г. Конституция Англии или Состояние Английского правления, сравненного с Республиканской формою и с другими Европейскими Монархиями. Пер. с франц. И. Татищевым. Том первый и второй. Москва: В университ. типограф, 1806. 266 с.; 291 с.
Джефферсон Т. Автобиография. Заметки о штате Виргиния. Составл. и общ. ред. А.А. Фурсенко. Пер. В.М. Большакова, В.Н. Плешкова. Ленинград: «Наука», Ленинград. отд., 1990. С. 263 315 с.
Брайс Дж. Американская Республика. В трех частях. Часть I. Национальное правительство. Пер. с англ. В.Н. Неведомский. Москва: Изд. К.Т. Солдатенкова, 1889. XII с.; 503 с.; ил.; карт.
Токвіль А. де. Про демократію в Америці. У двох томах. Перекл. з франц. Г. Філіпчука та М. Москаленка. Передмова А. Жардена. Київ: Видавн. дім «Всесвіт», 1999. 590 с.
Стефанчук Р.О., Федоренко В.Л. Всеукраїнський референдум у системі референдної демократії: монографія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2020. 162 с.
Современные Конституции. Сборник действующих конституционных актов. Том I-ый. Конституционные монархии. Перевод под ред. и со вступительными очерками В.М. Гессена и Б.Э. Нольде. С-Петербург: Изд-во Юридического книжного склада «Право», 1905. 596 с.
Сеньобос Ш. Политическая история современной Европы. Эволюция партий и политических форм. Третье илюстр., исправл. и доп. изд. Том II. С.-Петербург: Изд. Тов. «Знание», 1903. VI с.; 840 с.
Градовский А. Германская конституция. Часть I. Исторический очерк германских союзных учреждений в XIX веке. С.-Петербург: Типогр. В.С. Башмакова, 1875. II с., 301 с.
Конституция Германской Империи и главнейшие из относящихся до общегосударственного законодательства статей конституционных актов других иностранных государств. С.-Петербург: Государственная типография, 1910. 123 с.
Історія Конституції України. Упорядн.: А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. Київ: Право, 1997. 464 с.
Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. 2-е вид., змін. і доповн. Упорядник. І.О. Кресіна. Відп. ред. Ю.С. Шемшученко. Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. 310 с.