ЗАПРОВАДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ МЕДІАЦІЇ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНОГО СПОСОБУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-9660-2019-3(5)-247-254Ключові слова:
медіація, переговори, альтернативній спосіб вирішення спорів, держава.Анотація
Стаття присвячена розгляду основам державно-правового регулювання медіації. Мета статті є огляд та упорядкування сформованих завизначеними критеріями у доктрині цивільного права напрямів та підходів до означення поняття захисту цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, висвітлення їх різнорідного та спільного характеру для вироблення цілісного уявлення про способи розуміння зазначеного поняття та їх класифікацію, а також викладення власного бачення щодо оптимальної методологічної основи для визначення поняття захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів. Розглянута правова модель медіації, а також підходи до побудови структури медіації та медіаційних процесів. Проаналізовано методологічні засади регулювання медіації та їх реалізацію у сьогоденні. Визначено сфери застосування медіації. Змодельована модель медіації. Встановлено, що у сучасний період широко визнаним є положення та доведено, що медіація це процесс спільного врегулювання та вирішення конфліктів. Головними складовими її є певні тенденції запровадження медіації в світі, відповідні їм закономірності й, пов'язані з ними, принципи. Запровадження медіації відповідно до вимог, що випливають із розроблених закономірностей і принципів, цілком залежить від конфліктуючих сторін. Обгрунтовано, що тенденції розвитку медіаційної угоди визначаються розвитком і функціонуванням державного регулюваннята соціальними процесами в суспільстві. Але головним фактором, що впливає на запровадження медіації, є державно-правова система, яка віддзеркалює всі явища, що відбуваються у державі та за її межами. Досліджено поняття медіації в правовій доктрині й основних міжнародних законодавчих актах . Визначено її ознаки та місце серед інших видів вирішення спорів. Розглянуто характерні особливості медіації, практику впровадження досліджувального способу в державну сферу, а також особливості вирішення альтернативних спорів в окремих країнах. Наголошено на необхідності законодавчого запровадження інституту медіації в Україні.
Посилання
Поліщук М. Поняття медіації як альтернативного методу вирішення спорів / М. Поліщук // Держава і право. -2014. -№65. – С.134-139.
Rau A. Processes of disput solution. The role ofLawyers. Third edition / A.Rau, T. Sherman. – New York. – 2002. – P. 337.
Kovach K. Mediation. Principles and Practice.
Third edition / K. Kovach. – Saint Paul. -2004. –P.15
Riskin L. Dispute Resolution and Lawyers Thirdedition / L. Riskin, J. Westbrook, Ch. Guthrie, T. Heinsh, R. Reuben, J. Robbennolt. – Paint Paul. – 2006. – P. 191-192.
Типовой закон ЮНИСТРАЛ о посредничестве: Резолюция, принятая Генеральной Асамблеей [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:mediators.ru/rus/about_ mediation|international_law|uncitral_ model_law.
Про затвердження Положення про надання безоплатної первинної правової допомоги в Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України : Положення від 04.05.2016 р. №320.
Официальный сайт Центра медиации и права [Електронний ресурс]. . – Режим доступу:http://mediacia. сom/.
Australian Tax Office, Practice Statement Law Administation 2018/9,ConductofTax Office Litigation,para 19.
Act of June 2015 90 relating to mediation and procedure in civil disputes (TheDisputeAct), Section 7-1.
Дендорфер Р. Медиация в Германии: структура, особенности и современное состояние / Р. Дендорфер//Коммерческая медиация: теория и практика : сб.ст./под. ред. С. Загайновой, В.Аболонина. – М.: Инфо-ропик Медиа. – 2012. – С.1-27.