ЕВОЛЮЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ПІДРОЗДІЛІВ БОРОТЬБИ З НАДЗВИЧАЙНИМИ СИТУАЦІЯМИ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті проведено аналіз створення та становлення механізмів державного управління формуванням підрозділів боротьби з надзвичайними ситуаціями в Україні. Установлено, що на теренах України підрозділи боротьби з надзвичайними ситуаціями пройшла окремий розвиток і безпосередньо пов’язаний із необхідністю запровадження заходів державного регулювання відповідному до існуючого, у кожний історичний період, рівня суспільної небезпеки, пов’язаного із загрозою пожеж, а також громадсько-політичного та соціально-економічного розвитку суспільства. Зазначено, що діяльність вогнеборців не обмежується лише рятувальними діями та гасінням пожеж, їхня праця здебільшого полягає в регулярних навчаннях з підвищування професійної майстерності, чергування, під час яких їм належить бути у постійній готовності брати участь в рятувальних акціях. Проаналізовані нормативно-правові акти, що дали змогу визначити, що з розвитком людства розвивалась промисловість, розростались міста і поселення, а з їх розвитком, збільшувалась пожежна небезпека населених пунктів, об’єктів та продукції. Виникали нові і нові вимоги щодо забезпечення їх надійними засобами пожежної безпеки, створення технічних засобів боротьби з пожежею, збільшення особового складу пожежної охорони, організацією їх професійної підготовки та ін. На кожному етапі розвитку суспільства удосконалювались і нормативно-правові акти щодо забезпечення механізмів державного управління пожежною безпекою суспільства та держави, в цілому. Визначено, що застосування в бойових діях авіації, здатної нанести удари в тилу супротивника, викликали необхідність організації захисту великих міст від ударів з повітря. Поряд з активними мірами протиповітряної оборони, здійснюваної військовими, до участі в заходах, покликаних забезпечити захист населення і промислових об’єктів від нападу з повітря і ліквідації їх наслідків, стало залучатися само населення. Це привело до створення системи місцевої протиповітряної оборони, яка спиралась, у виконанні своїх завдань, на цивільне населення. Перші заходи місцевої протиповітряної оборони були здійснені у часи Першої світової війни після повітряного бомбардування міст німецькою авіацією.