СИСТЕМОТВІРНІ КРИТЕРІЇ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ СУЧАСНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДОБИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/maup.philol.2023.1.7

Ключові слова:

науковий дискурс, наукове знання, інтерактивна комунікативна одиниця, наукова комунікація, мультиплексне середовище.

Анотація

Поточний стан лінгвістичних та гуманітарних наук демонструє зацікавленість науковців до всебічного вивчення репрезентації у мові та мовленні різнорівневих соціальних явищ, процесів соціальної та міжсуб’єктної взаємодії з урахуванням комплексу позамовних факторів. Дискурси виступають тими динамічними та гетерогенними одиницями взаємодії, через які актуалізуються смисли, які знаходять своє формальне вираження у мові. Дослідження наукового дискурсу становить інтерес для лінгвістів з огляду на потребу виокремлення критеріїв ідентифікації сучасного наукового дискурсу серед інших професійних дискурсів та окреслення меж його функціонування як системи. Метою статті є характеризація наукового дискурсу як інтерактивної одиниці наукової комунікації. Реалізація мети передбачає вирішення таких завдань: 1) встановлення позалінгвальних чинників, які слугують смислотворчим тлом для комунікативної одиниці «науковий дискурс», 2) виокремлення критеріїв, які визначають науковий дискурс як функціональну систему. Наукова новизна. У статті сучасний науковий дискурс розглядається як нелінійна одиниця наукової комунікації і досліджується через призму діяльнісного підходу, що уможливлює його параметризацію соціолінгвальними критеріями та вивчення його динамічних характеристик. Як висновок установлено, що системотвірними критеріями сучасного наукового дискурсу виступають: мета, цінності, комуніканти, середовище функціонування, канал комунікації, інформаційний ресурс, вербальний продукт, результат комунікації. За виокремленими критеріями сучасний науковий дискурс визначено як процес і діяльність суб’єктів інтелектуальної взаємодії у поточному історичному та соціокультурному відрізку часу, гностична складова яких полягає у виробництві та поширенні новаційного, екологічно незгубного знання задля об’єктивного пізнання та інтерпретації законів дійсного світу сучасної інформаційної доби. Сучасний науковий дискурс функціонує в мультиплесному середовищі, у якому комуніканти, канали комунікації, інформаційні ресурси формують горизонтальні еферентні системи посередництвом усних, письмових, змішаних, малоформатних та повноформатних вербальних жанрів наукової комунікації.

Посилання

Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: Видавничий центр «Академія», 2004. 344 c.

Габідуліна А. Р. Навчально-педагогічний дискурс як лінгвістичний феномен. Мовознавство. 2009. № 6. С. 70–78.

Колеснікова І. А. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри професійного дискурсу. Автореферат … док. філол. наук: спец. 10.02.15 «загальне мовознавство». К., 2009. 33 с.

Корнейко І. В., Петрова О. Б., Попова Н. О. Теорія жанру: теоретичні та прикладні аспекти: монографія. Х.: «Друкарня Мадрид», 2014. 127 с.

Мірончук Т. А., Пастушенко Т. В. Функціональний рівень семантики тексту наукової анотації. Лінгвістичні та методичні проблеми вивчення іноземних мов на природничих факультетах: Міжкаф. збірн. наук. праць. Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2017. Вип. 4. С. 26–37.

Мірончук Т.А., Одарчук Н.А. Маркери модальності у семантиці тексту анотації до наукової статті. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: серія «Філологія». Острог: Вид-во НаУОА, 2019. Вип. 6 (74), червень. С. 86–90. DOI: 10.25264/2519-2558-2019-6(74)-86-90

Поппер К. Логіка наукового відкриття. Огляд деяких фундаментальних проблем / Пер. з англ. під кер. О. Є. Оліфер. Актуальні проблеми духовності. 2021. № 22. C. 170–192.

Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля – К, 2006. 716 с.

Семенюк Е., Мельник В. Філософія сучасної науки і техніки: підручник. Вид. 3-тє, випр. та допов. Львів : ЛНУ імені І. Франка, 2017. 364 с.

Серажим, К. С. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики): монографія. К.: КНУ імені Т. Шевченка, 2002. 392 с.

Сологуб Л. В. Комунікативні стратегії фахової соціалізації адресата у науково-дидактичному дискурсі (на матеріалі сучасних англомовних підручників з екології). Дисертація … канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «германські мови». Львів, 2015. 214 с.

Труба Ш. М. Освітянський дискурс: основні поняття і диференційні ознаки. Академічні студії. Серії «Гуманітарні науки». 2022. № 3. С. 92–96. https:// doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.13

Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук / Пер. с франц. СПб.: A-cad, 1994. 408 с.

Шевченко І. С. Когнітивно-прагматичні дослідження дискурсу. Дискурс як когнітивно- комунікативний феномен: колективна монографія. Харків: Константа, 2005. С. 105–117.

Шепітько С. В. Науковий vs академічний дискурс: питання типології. Вісник Харківського Національного Університету. 2014. № 1102. С. 76–80.

Шилюк В. В. Дистинктивні ознаки академічного дискурсу: жанри та лінгвістичні особливості. Модернізація вищої освіти в Україні та за кордоном: Збірн. наук праць. Житомир: Ви-цтво ЖДУ імені І. Франка, 2014. С. 277–280.

Ягодзінський С. М. Науковий дискурс в умовах інформаційного суспільства: методологічний і соціокультурний аспекти. Автореферат дис. ... канд. філос. наук: 09.00.02. К.: КНУ імені Т. Шевченка, 2008. 20 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-07-06

Як цитувати

МІРОНЧУК, Т., & ОДАРЧУК, Н. (2023). СИСТЕМОТВІРНІ КРИТЕРІЇ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ СУЧАСНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДОБИ. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Філологія, (1 (6), 43-50. https://doi.org/10.32689/maup.philol.2023.1.7