ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО ВЗАЄМНОГО ВИЗНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КВАЛІФІКАЦІЙ

Автор(и)

  • Тетяна СЕМИГІНА
  • Юрій БАЛАНЮК
  • Інна СЕМЕНЕЦЬ-ОРЛОВА

DOI:

https://doi.org/10.32689/2523-4625-2022-3(63)-13

Ключові слова:

професійна кваліфікація; освітня кваліфікація; політика визнання кваліфікацій; еквівалентність кваліфікацій; регульовані професії.

Анотація

Мета роботи полягає в тому, щоб cхарактеризувати нинішній стан спільної європейської політики щодо взаємного визнання професійних кваліфікацій та представити національні особливості її реалізації у деяких країнах ЄС (Німеччина, Данія, Австрія, Польща). Дослідження побудоване на неоінституційному підході, за якого ретроспективному аналізу піддавались як правила та норми (підхід де-юре), так і практики (підхід де-факто), встановлені основними політичними акторами євроінтеграційної політики в сфері кваліфікацій. Проведений аналіз засвідчує, що держави-члени ЄС при визнанні професійних кваліфікацій орієнтуються на статус професії. Якщо професія регулюється, професіонал, який хоче займатися цією конкретною професією, потребуватиме спеціального дозволу на виконання відповідної професії. Цей дозвіл юридично залежить від унормування у національному законодавстві. До основних нормативних документів ЄС щодо взаємовизнання кваліфікацій можна віднести: Директиву ЄС про визнання професійних кваліфікацій; Лісабонську Конвенцію; Рекомендацію щодо сприяння автоматичному взаємному визнанню вищої та середньої освіти та професійної кваліфікації та результатів періодів навчання за кордоном. Встановлено, що у ЄС поступово сформувалась спільна політика стосовно взаємного визнання освітніх та професійних кваліфікацій, здобутих у державах-членах ЄС, яка відображає загальний ліберальний характер політики, спрямованої на забезпечення свободи пересування в межах Співтовариства. Європейській політиці щодо кваліфікацій притаманний горизонтальний характер, держави-член ЄС мають значну свободу для у цій сфері, що зумовило формування національних моделей і свідчить про диференційовану інтеграцію, проте вони послуговуються спільними європейськими нормами і правилами, використовують європейські бази даних та інші інструменти.

Посилання

Базиляк Н. Формування гуманітарної політики в освітній сфері Європейського Союзу щодо реалізації програм безперервного навчання громадян протягом життя. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління. 2022. № 1(61). С. 7–11.

Олійник М.О. Взаємне визнання кваліфікацій як умова функціонування свободи надання послуг. Вісник студентського наукового товаріиства ДонНУ імені Василя Стуса. 2019. № 11(2). С. 39–42.

Семигіна Т. Європейська політика щодо визнання професійних кваліфікацій: уроки для України. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін, 2020. № 8. С. 5–14.

Семигіна Т. Міжнародний досвід ведення реєстрів кваліфікацій. Інтернет-освіта-наука-2020: Зб. праць XII Mіжнар. наук.-практ. конф. (26–29 травня 2020 р.). Вінниця : ВНТУ, 2020. С. 161–163.

Семигіна Т. Формування загальноєвропейського простору професійних кваліфікацій. Технології, інструменти та стратегії реалізації наукових досліджень: матеріали IV міжнар. наук. конф. (7 жовтня, 2022 р.). Вінниця : Європейська наукова платформа, 2022. С. 27–32.

Семигіна Т., Баланюк Ю. Формування політики щодо професійних кваліфікацій у контексті глобальної освітньої та трудової мобільності. Модернізація публічного управління в умовах глобальних змін світового простору. Львів – Торунь : Ліга-Прес, 2021. С. 109–136.

Beck J. Territorial Institutionalism – Capturing a Horizontal Dimension of the European Administrative Space. Journal of Borderlands Studies. 2021. Vol. 36(3). P. 361–387.

Benz A., Corcaci A., Doser J. W. Unravelling multilevel administration. Patterns and dynamics of administrative co-ordination in European governance. Journal of European Public Policy. 2016. Vol. 23(7). P. 999–1018.

Bergan S. Academic recognition: status and challenges. Assessment in Education: Principles, Policy & Practice. 2009. Vol. 16(1). P. 39-53 10. Bertolini E., Dawson M. Fundamental Rights as Constraints to and Triggers for Differentiated Integration. Swiss Political Science Review. 2021. Vol. 27(3). P. 637–653.

Börzel T. A. From EU Governance of Crisis to Crisis of EU Governance: Regulatory Failure, Redistributive Conflict and Eurosceptic Publics. Journal of Common Market Studies. 2016. Vol. 54. P. 8–31.

Buonanno L., Nugent, N. Policies and Policy Processes of the European Union. London : Red Globe Press. 2021 361 р.

Groza A. The principle of mutual recognition: from the internal market to the European area of freedom, security and justice. Juridical Tribune. 2022. Vol. 12(1). P. 89–104.

Heidbreder E. G. Strategies in multilevel policy implementation: moving beyond the limited focus on compliance. Journal of European Public Policy. 2017. Vol. 24(9). P. 1367–1384.

Heremans T. Professional Services in the EU Internal Market: Quality Regulation and Self-Regulation. Oxford: Hart Publishing, 2012. 388 p.

Howat C., Ulicna D., Harris P. Study evaluating the Professional Qualifications Directive against recent educational reforms in EU Member States. 2013. URL: https://op.europa.eu/en/publication-detail/-/ publication/4ee4ad1c-b966-4410-8414-b8e1be7a5ffa

Hürtgen S. Competitive Europeanisation, Transnational Production and a Multiscalar Perspective on Social Policy in Europe. Zeitschrift für Sozialreform. 2021. Vol. 67(4). P. 385–408.

Jefferies D., Evetts J. Approaches to the international recognition of professional qualifications in engineering and the sciences. European Journal of Engineering Education. 2000. Vol. 25(1). P. 99–107.

Kortese L. Exploring professional recognition in the EU: a legal perspective. Journal of international Mobility. 2016. Vol. 4. P. 43–58.

Lipiec S. The Recognition of Professional Qualifications in the European Union. The Practice of Administration and European Courts – The Ski Instructor Example. Studia Europejskie – Studies in European Affairs. 2021. Vol. 25(2). P. 93–115.

Maduro M. P. So close and yet so far: the paradoxes of mutual recognition. Journal of European Public Policy. 2007. Vol. 14(5). P. 814–825.

Rauhvargers A. Recognition and qualifications frameworks. Assessment in Education: Principles, Policy & Practice. 2009. Vol. 16(1). P. 111–125.

Schmidt S. K. Mutual recognition as a new mode of governance. Journal of European Public Policy. 2007. Vol. 14(5). P. 667–681.

Semenets-Orlova, I., Klochko, A., Nestulya, S., Mykhailych, O., Omelyanenko, V. (2019). Readiness of the education manager to provide the organizational development of institutions (based on the sociological research), Problems and Perspectives in Management, 17(3), 132–142.

Zgaga P. The Lisbon Recognition Convention as a paradigmatic shift and a change of the philosophy of recognition: between reflection and sentiments. The Lisbon Recognition Convention at 15: Making Fair Recognition a Reality / Ed. S. Bergan, C. Blomqvist. Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2014.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-01-26

Як цитувати

СЕМИГІНА, Т., БАЛАНЮК, Ю., & СЕМЕНЕЦЬ-ОРЛОВА, І. (2023). ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО ВЗАЄМНОГО ВИЗНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КВАЛІФІКАЦІЙ. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, (3(63), 96-105. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2022-3(63)-13

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

1 2 > >>