ДО ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ ОБСТАВИН
DOI:
https://doi.org/10.32689/2523-4625-2023-6(72)-7Ключові слова:
механізми публічного управління, класифікаційні ознаки, надзвичайні обставини, рівні та суб’єкти впливу, публічне управління, надзвичайні обставини, безпека, національна безпекаАнотація
Мета публічного управління за надзвичайних обставин полягає в створенні й забезпеченні належних умов щодо ефективного, злагодженого функціонування уповноважених публічною владою відповідних інституцій за умов надзвичайних обставин, а також інститутів громадянського суспільства для врахування потреб та інтересів всього суспільства; належне гарантування дотримання конституційних прав та свобод громадян за умов подій та явищ, що носять характер надзвичайних обставин, використання всіх необхідних інструментів й засобів для мінімізації негативних ймовірних наслідків, їх оперативне усунення в найкоротші терміни. Зазначена мета досягнення через цілісний комплексний механізм публічного управління, що можна поділити на наступні види: правовий, організаційний, інституційний, адміністративний, інформаційний, економічний, політичний та інші. Зазначений перелік не є вичерпним та всі вони можуть застосовуватися послідовно чи одночасно в залежності від поставлених цілей та вирішуючи відповідне конкретне завдання. Цілісний комплексний механізм публічного управління в умовах надзвичайних обставин кожного разу матиме відмінний набір конкретних видів механізмів у його структурі. Узагальнені наукові напрацювання дали можливість запропонувати класифікацію механізмів публічного управління в умовах надзвичайних обставин залежно від: рівня впливу (держава, регіон, район, місцевість); суб’єкта впливу (органи державного управління, органи місцевого самоврядування, громадські організації, міжнародні організації, бізнес-структури); об’єкта впливу (події та явища природного, воєнного, соціального, техногенного походження; населення; органи місцевого самоврядування; організації, підприємства, установи тощо); етапу впливу (попередження виникнення обставин надзвичайного характеру; локалізація надзвичайних обставин; ліквідація наслідків надзвичайних обставин); мети впливу (попередження надзвичайних обставин; реагування в умовах надзвичайних обставин; локалізація обставин надзвичайного характеру; стабілізація обстановки для звичайного функціонування; захист населення, окремих територій в умовах надзвичайних обставин; мінімізація негативних наслідків надзвичайних обставин); способу впливу (адміністративні, правові, організаційні, економічні, соціальні, психологічні; політичні; комплексні; прямі, опосередковані).
Посилання
Ісаєнко І. А. Європейські підходи до функціонування механізмів публічного управління. Інвестиції: практика та досвід. № 5. 2012. С. 114–117.
Радчук Т. М. Класифікація механізмів публічного управління інноваційним розвитком економіки. Актуальні питання у сфері державного управління. Випуск 19. 2020. С.124–127. № 15. С. 85–89. DOI: 10.32702/2306-6814.2019.15.85
Публічне управління : термінол. слов. / уклад. : В. С. Куйбіда, М. М. Білинська, О. М. Петроє та ін. ; за заг. ред. В. С. Куйбіди, М. М. Білинської, О. М. Петроє. Київ : НАДУ, 2018. 224 с.
Неділько А. І. Теоретичні підходи до визначення поняття «механізм публічного управління». Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування. №2. 2018. URL: http://el-zbirn-du.at.ua/2018_2/8.pdf
Мельниченко О. А. Механізми публічного управління реагуванням на надзвичайні ситуації: сутність та види. Науковий вісник: Державне управління. № 3(3(5). 2020. С. 165–176.
Коваль Л. В. Адміністративне право: [підручник] К., Вентурі, 1996. 146 с.
Обушна Н. І. Публічне управління як нова модель організації державного управління в Україні: теоретичний аспект. Ефективність державного управління. 2015. Вип. 44(1). С. 53–63.
Петрова І., Руда О. Публічне управління як фактор і стимулятор модернізації адміністративного права. Адміністративне право і процес. 2017. № 6. С. 131–135.
Філіпова Н. В. Зміна співвідношення понять «державне управління», «публічне адміністрування», «публічне управління» в системі суспільно-політичної трансформації. Державне управління: удосконалення та розвиток. № 6. 2015. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=865
Нижник Н. Р., Машков О. А. Системний підхід в організації державного управління. Навчальний посібник. За заг. ред. Н.Р. Нижник. К.: УАДУ, 1998. 160 с.
Зима І. Я. Теоретичні підходи до визначення та формування механізмів державного управління. Інвестиції: практика та досвід. 2019. С. 85–89.
Павлюк Н. Теоретичні засади організаційного і правового механізмів публічного управління в Україні. Науковий вісник. «Демократичне врядування». 2016. Вип. 16/17. URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2022/feb/26721/pavljuk.pdf
Прасол В. П. Механізми публічного управління розвитком недержавного сектора охорони суспільного здоров’я в Україні. 25.00.02 – механізми державного управління. Хар.регіонал. і-т держ упр., НАДУ, Харків, 2021. 199 с.
Cеменець-Орлова, І. А. (2015). Стратегічне управління як системний засіб управління освітніми змінами. Теорія та практика державного управління, (3), 52–60.
Semenets-Orlova I. A., Kyselova Y. Y. Multidimensional management contemporary: generation of social meanings for a new collective identities. Публічне урядування, (4), 2018. 264–273.
Semenets-Orlova I., Shevchuk R., Plish B., Moshnin A., Chmyr Y., Poliuliakh R. Human-centered approach in new development tendencies of value-oriented public administration: Potential of education, 2022.
Radchenko O., Kovach V., Radchenko O., Kriukov O., Sydorchuk L., Sharov P., Semenets-Orlova I. Principles of natural capital preservation in the context of strategy of state environmental safety. In E3S Web of Conferences (Vol. 280). EDP Sciences. 2021.
