СПІВПРАЦЯ ВЛАДИ ТА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК УМОВА ПОДАЛЬШОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2523-4625-2022-3(63)-19Ключові слова:
держава, демократія, політична комунікація, громадянське суспільство, електронна демократія, інформаційно-комунікаційні технології.Анотація
Доведено, що процес удосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування громадянського суспільства, інституалізація державної політики у цьому напряму, концептуалізація зазначеного процесу відбуваються на основі позитивного світового досвіду співпраці органів державної влади з інститутами громадянського суспільства. Наголошується, що співпраці органів державної влади з інститутами громадянського суспільства в сучасній Україні сприяла інституалізація державної політики щодо громадських ініціатив, зокрема, ухвалення Закону України «Про громадські об’єднання» (2012), затвердження відповідної стратегії та планів з її впровадження. Надзвичайно важливу роль у ньому відіграє застосування сучасних інформаційно-комунікативних технологій через те, що з їх безпосереднім використанням відбуваються всі етапи законотворчого процесу: актуалізація та усвідомлення необхідності певного нормативно-правового акту, розробка його проєкту, обговорення, коригування, прийняття, оприлюднення та поширення. Розвиток громадянського суспільства в Україні активізувався після 2014 року, що пов’язується з розвитком волонтерських рухів після Революції Гідності та військовими подіями на сході України. Саме в цей час громадські організації отримали довіру від суспільства та довели свою ефективність. Пандемія COVID-19 та триваюча російсько-українська війна актуалізували співпрацю між органами влади та громадянського суспільства, а також розвиток інститутів громадянського суспільства як найбільш впливових та чутливих до потреб громадян інституцій. Пандемія актуалізувала і необхідність застосування інформаційно-комунікаційних технологій в процесі ухвалення політичних рішень та політичної комунікації між основними політичними авторами сучасних держав. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в сучасній Україні, незважаючи на їх потребу та популярність серед населення, перебуває в стані свого становлення. Їх подальший розвиток та застосування в процесі політичної комунікації сприятиме розвитку електронної демократії та демократичного розвитку всієї держави, що в процесі евроінтеграційних прагнень України є одним із першочергових завдань держави.
Посилання
Електронне урядування та електронна демократія : навч. посіб. Частина 3 : Електронна демократія: основи та стратегії реалізації. Київ : ФОП Москаленко О. М., 2017. 84 с.
Згурська В. Закон України «Про громадські об’єднання»: наближення до європейських стандартів. Сучасна українська політика. Вип. 26. Київ : Вид-во «Центр соціальних комунікацій», 2018. С. 98 – 103.
Опалько Ю. В. Новий Закон України «Про громадські об’єднання» як інструмент державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства. Сучасна українська політика. 2013. С. 195–203.
Лациба М. В., Шимчук М. В. Як розуміти новий закон «Про громадські об’єднання». Київ : Укр. незалежн. центр політ. дослідж., 2013. 66 с.
Тищенко Ю., Бакальчук В. Взаємини НУО й влади: між ідентичністю, культурою та політикою. Рапорт про стан культури і НУО в Україні. Люблін : Вид-во «Episteme», 2012. С. 231–243.
Казьмеркевич П. Стан українського громадянського суспільства – спроба діагнозу. Рапорт про стан культури і НУО в Україні. Люблін : Вид-во «Episteme», 2012. С. 210–220.
Савран Н. Ринок інформаційно-комунікаційних технологій в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку. Економічний простір, 2020. № 156. С. 213–220. URL: https://doi.org/10.32782/2224-6282/156-39
Музиченко Г. В. Трансформаційні процеси в Україні: роль громадянського суспільства. Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції «Методологія та технологія сучасного філософського пізнання», м. Одеса, 29-30 травня 2014 року. Одеса : ПНПУ імені К. Д. Ушинського, 2014. С. 27–28.