ВПЛИВ РЕКЛАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ НА ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ'Я

Автор(и)

  • Андрій КОБЕТЯК

DOI:

https://doi.org/10.32689/2523-4625-2023-3(69)-3

Ключові слова:

Реклама, політичний вплив, політтехнології, міжнародні відносини, Європа, соціальний контекст

Анотація

Актуальність теми полягає у необхідності дослідження державно-церковних та міжконфесійних відносин в Україні за період незалежності в контексті політичних процесів у сучасній Європі. Проаналізовано сучасні вектори політики державної влади у релігійній сфері. Встановлено, що у політичній системі України одним із видів політичних інститутів, який впливає на сферу державно-релігійних відносин, є інститути Президента та Верховної Ради України, які відіграли ключову роль у формуванні автокефальної Української церкви. Вказано, що сучасна політична ситуація в Україні свідчить про глибоку кризу у відносинах у багатьох сферах суспільного життя, в тому числі і в міжконфесійних відносинах. Мета статті – висвітлити проблеми політичного впливу на сучасне православ'я в Україні, яке перебуває у стані розділеності. Методологічними засадами дослідження стали історичний та порівняльний методи, компаративний підхід, традиціоналізм, герменевтика, релігійна антропологія, філософський символізм, методи аналізу та синтезу. Результати дослідження. Православна церква є домінуючою конфесією в Україні, однак сьогодні перебуває у стадії розділення на різні юрисдикції. Доведено, що об'єднання розділених гілок українського православ'я сприятиме консолідації українського суспільства, особливо в умовах наявності відкритої агресії Росії. Встановлено, що саме інститути президентства та парламентаризму активно брали участь у процесі формування незалежної Української православної церкви. Формування Єдиної церкви має відбуватися на базі конструктивного діалогу між владою, конфесіями та суспільством. Доведено, гілки розділеного українського православ'я перебувають під активним політичним впливом геополітичного протистояння Європейського масштабу. У дослідженні стверджується, що проблема формування Єдиної православної церкви в Україні сьогодні є нагальною та стоїть надзвичайно гостро. Встановлено, що статус Єдиної незалежної церкви впливає на питання національної безпеки, міжнародного визнання, геополітичного впливу, консолідації українського суспільства, уніфікації самоідентифікації українських громадян та важливий конфліктогенний чинник. Отже, важливим фактором консолідації розділеного українського суспільства є церква, тому державна політика у цій сфері повинна бути направлена на підтримку проєкту Помісної церкви. Самостійно церквам не вдалося об’єднатися за тридцять років незалежності. Відтак необхідне жорстке державне регулювання процесу налагодження міжконфесійного діалогу та взаємодії на шляху до повного об'єднання.

Посилання

Гергелюк М. Канонічні та еклезіологічні засади автокефального устрою церков у структурі Вселенського православ’я: історичний контекст : дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук спец. 09.00.11. Чернівці, 2014. 199 с.

Горкуша О., Филипович Л. Громадянська Церква України : нове явище в суспільно-релігійних відносинах. Держава і Церква: форми взаємодії в умовах трансформації українського суспільства : Матеріали 184 Міжнародної наук.-практ. інтернетконф. 28–29 травня 2014 р. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2014. С. 161–171.

Горевой Д. Не створи собі кумира або що відбувається навколо УПЦ КП. 2019. URL: https://lb.ua/society/2019/05/11/426568_sotvori_kumira.html.

Історія релігії в Україні : Навчальний посібник. A. M. Колодний, П. Л. Яроцький, Б. О. Лобовик та ін. Київ: Т-во «Знання», КОО, 1999. 735 с.

Олександр (Драбинко), митрополит. Українська Церква: шлях до автокефалії. До дискусії навколо канонічного статусу, богослужбової мови та історії Української Церкви. Київ: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира, ДУХ І ЛІТЕРА, 2018. 684 с.

Перший Всеукраїнський православний церковний Собор УАПЦ 14–30 жовтня 1921. Наукові записки [Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. ІФ Кураса НАН України]. 2007. Вип. 33. С. 154–171.

Саган О. Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан. Київ: Світ Знань, 2004. 912 с.

Хантінгтон С. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку. Переклад з англійської Н. Климончук. Львів, 2006. 474 с.

Це загроза для світового православ'я – Член Синоду Болгарської Церкви здійснив аналіз томосу українським розкольникам. Православне Полісся. № 1 (206). 2019. С. 6.

Balakireva O. Religion and Civil Society in Ukraine and Russia / Olga Balakireva, Iuliia Sereda. Religion and Civil Society in Europe [edited by Joep de Hart, Paul Dekker and Loek Halman]. Dordrecht : Springer Science, 2013. P. 219–250.

Meyendorff J. Imperial Unity and Christian Divisions. New York: St. Vladimir’s Seminary Press, 1989. 228 р.

Επιτροπή interorthodoxe preparatoire. Δεκέμβριος 2019. Ανακοινωθέν, Οικουμενικό Πατριαρχείο Κωνσταντινουπόλεως. URL: http://www.ec-patr.org/ docdisplay.php?lang=en&id=1141&tla=fr.

Sanderson С. W. Аutocephaly as a function of institutional stability and organizational change in the Еastern orthodox church. University of Maryland, College Park, 2005. 196 р.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-30

Як цитувати

КОБЕТЯК, А. (2023). ВПЛИВ РЕКЛАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ НА ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, (3(69), 23-30. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2023-3(69)-3

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають