ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: АКТУАЛЬНІ ДИСКУРСИ СУЧАСНОСТІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/2523-4625-2024-2(74)-12

Ключові слова:

публічне управління, державне управління, мета управління, ліберально-консервативний дискурс, неоліберальний дискурс, показники ефективності, критерії ефективності

Анотація

Стаття присвячена пошуку механізмів оцінки ефективності у сфері публічного управління в контексті ліберально-консервативного та неоліберального філософських дискурсів. Розглянуто концепцію державного управління “GOOD GOVERNANCE”, та встановлено розбіжності між поняттями «публічне управління» та «державне управління». Сучасний дискурс щодо встановлення мети управління в публічному просторі розглянуто у контексті ліберально-консервативного та неоліберального дискурсів. Державне управління передусім означає розуміння того, що відбувається у політичному просторі з подальшою глобальною реакцією на цей процес. Таким чином, державне управління не обмежується лише наданням адміністративних послуг державними установами та їх подальшим відстороненням від політичного процесу. Це також не просто «механічний» вплив на об’єкт, який слабко реагує на владний суб’єкт. Мета статті – є аналіз існуючих способів оцінки ефективності публічного управління в контексті світових ліберально-консервативного та неоліберального дискурсів. Теоретичною базою дослідження були праці вітчизняних і зарубіжних учених, що стосуються проблематики оцінки ефективності публічного управління. Ефективність державного управління, потребує оцінки мети управління, однак це може відрізнятися залежно від того, як цю мету оцінюють у ліберально-консервативному чи неоліберальному дискурсах. Ліберально-консервативні настрої вже закріплені в Конституції України, зокрема щодо оцінки ефективності державного управління. Основним завданням є створення ефективного механізму реалізації державного управління, спрямованого на формування активного громадянина, який є основою успішної національної держави.

Посилання

Francis Fukuyama. Theend of History and the last Man/ The National Interest. 1992. 464 p.

What is Good Governance? ESCAP. Архівовано з оригіналу 28 квітня 2006 року. URL: https://web.archive.org/web/20060428063306/http://www.unescap.org/huset/gg/governance.htm

Антикризове управління національною економікою : монографія / [І. Малий, І. Радіонова, А. Ємельянов та ін.]; за заг. ред. І. Малого. К. : КНЕУ. 2017. 368 с.

Бакуменко В. Д., Бєлоусова О. С., Бєлоусов В. М. Принципи оцінки ефективності і результативності реформування державного управління. Public Administration and Regional Development. 2020. № 7. С. 286–304. DOI : https://10.34132/pard2020.07.14.

Вебер Макс. Протестантська етика і дух капіталізму / Пер. з нім. О. Погорілого. К. : Основи, 1994. С. 261.

Іваненко, О. (2019). Криза ефективності державного управління: теорія і практика. Публічне урядування, 1 (16), 58–73. https://doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-58-73

Конституція України від 28 червня 1996 року із змінами та доповненнями. Офіційне інтернет-представництво президента України. URL: https://www.president.gov.ua

Неліпа Д. Критерії ефективності державного управління: ракурс європейського союзу № 2(30) (2024): Наукові інновації та передові технології DOI: https://doi.org/10.52058/2786-5274-2024-2(30)-223-234

Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. Т. І. У полоні Платонових чарів / Пер. з англ. Олександр Коваленко. К.: Основи, 1994. 444 с.

Ренд, Айн. Атлант розправив плечі [Текст]. Ч. 1. Несуперечність / А. Ренд ; пер. з англ. А. Переверзєв. 3-тє вид. К. : Наш формат, 2016. 432 с.

Худавердієва, В. (2023). Державне управління як різновидність соціального управління: оцінювання ефективності. Науковий вісник: Державне управління, (2 (14), 221–237. https://doi.org/10.33269/2618-0065-2023-2(14)-221-237

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-09-03

Як цитувати

РУСНАК, О. (2024). ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: АКТУАЛЬНІ ДИСКУРСИ СУЧАСНОСТІ. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, (2(74), 79-85. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2024-2(74)-12