ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО ТЕЛЕМОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ: ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ МОДЕЛІ МУЛЬТИМЕДІЙНОГО СЕРВІСУ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2523-4625-2026-2(82)-9Ключові слова:
парламентське телемовлення, телеканал «РАДА», суспільні медіа, державні медіа, редакційна незалежність, медіа-сервісАнотація
У статті досліджуються проблеми реформування парламентського телемовлення в Україні в контексті європейських стандартів свободи слова, незалежності медіа та суспільного мовлення. Основну увагу зосереджено на інституційно-правовому статусі парламентського телеканалу «Рада», особливостях його фінансування та управління, а також на законодавчих підходах до визначення його функцій. Проаналізовано юридичну експертизу Ради Європи щодо запропонованих у 2023 році змін до законодавства України про парламентське мовлення, зокрема двох концептуально різних моделей: обмеження діяльності парламентського каналу трансляцією роботи Верховної Ради та її комітетів і розширення його функцій до повноцінного виробництва редакційного медіа-контенту. Розглянуто європейський досвід організації парламентських аудіовізуальних служб, серед яких моделі, засновані на діяльності суспільних мовників, парламентських служб або їх поєднанні. Обґрунтовано необхідність розмежування функцій парламентського інформаційного сервісу та редакційного медіа. Запропоновано розглядати реформу парламентського телемовлення в Україні в ширшому контексті переходу від традиційного телевізійного каналу до мультимедійного парламентського медіа-сервісу. Визначено основні інституційні передумови такої реформи: редакційна незалежність, прозорість управління та фінансування, чітке визначення суспільної функції, відкритість парламентського контенту та адаптація до цифрового медіа-середовища. Актуальність теми трансформації парламентського мовника України з державного то суспільного медіа обумовлена викликами, що постають у зв’язку з переходом суспільних медіа від державної до громадської служби, а також від традиційного аналогового мовлення до цифрової дистрибуції контенту
Посилання
Committee of Ministers of the Council of Europe. (2012). Recommendation CM/Rec(2012)1 of the Committee of Ministers to member States on public service media governance.
Committee of Ministers of the Council of Europe. (2018). Recommendation CM/Rec(2018)1 of the Committee of Ministers to member States on media pluralism and transparency of media ownership.
Council of Europe. (2023, December 11). Legal expertise of the draft legislative amendments concerning the status and principles of operation of parliamentary broadcasting. Council of Europe, Project “Safeguarding Freedom of Expression and Freedom of Media in Ukraine (SFEM-UA)”.
Craufurd Smith, R., Klimkiewicz, B., & Ostling, A. (2021). Media ownership transparency in Europe: Closing the gap between European aspiration and domestic reality. European Journal of Communication, 36(6), 547–562. https://doi.org/10.1177/0267323121999523
Dragomir, M., & Túñez López, M. (2024). How public service media are changing in the platform era: A comparative study across four European countries. European Journal of Communication, 39(6), 608–624. https://doi.org/10.1177/02673231241290062
Doyle, G., Barr, K., & Boyle, R. (2025). Public service media as critical media infrastructure for the digital era. Media, Culture & Society, 47(6), 1132–1149. https://doi.org/10.1177/01634437251330119
European Commission. (2022). Proposal for a regulation of the European Parliament and of the Council establishing a common framework for media services in the internal market (European Media Freedom Act) and amending Directive 2010/13/EU (COM/2022/457 final).
European Parliament. (n.d.). Channels covering parliaments.
European Union. (1997). Protocol on the system of public broadcasting in the Member States. Treaty of Amsterdam.
Garz, M., Ots, M., & Sjøvaag, H. (2024). Political viewpoint diversity in the news: Market and ownership conditions for a pluralistic media system. The International Journal of Press/Politics, 29(4), 983–1003. https://doi.org/10.1177/19401612231178254
Gradus Research. (2025). Media consumption 2025.
Parliamentary Assembly of the Council of Europe. (1997). Parliaments and the media (Resolution 1142).
Parliamentary Assembly of the Council of Europe. (2008). Indicators for media in a democracy (Resolution 1636).
Parliamentary TV Channel “RADA”. (n.d.). About the TV channel. Verkhovna Rada of Ukraine. 15. Public Broadcasting. (n.d.). Public broadcasting. Suspilne.
Sehl, A., & Cornia, A. (2021). How do public service media innovate? An analysis of product development by European PSM. Journalism Studies, 22(11), 1469–1486. https://doi.org/10.1080/1461670X.2021.1937675
Urbániková, M. (2025). The anatomy of internal interference in public service media: How do journalists interpret whether editorial interference constitutes unacceptable encroachment on their autonomy? Journalism, 26(6), 1251–1269. https://doi.org/10.1177/14648849241255339
Van Waarden, B. (2025). Transnational parliamentary learning: How the British Parliament observed peril, promise, and practice in parliamentary broadcasting abroad. Parliamentary History, 44(2), 280–303. https://doi.org/10.1111/1750-0206.12787
Van Waarden, B., & Johansson, M. (2024). Democracy (not) on display: A structural collocation analysis of the Mother of All Parliaments’ reluctance to broadcast herself. Parliamentary Affairs, 77(2), 400–431.https://doi.org/10.1093/pa/gsad002
Verkhovna Rada of Ukraine. (2010). Law of Ukraine No. 1861-VI “On the Rules of Procedure of the Verkhovna Rada of Ukraine”.
Verkhovna Rada of Ukraine. (2022). Law of Ukraine No. 2849-IX “On Media”.
Verkhovna Rada of Ukraine. (2023). Draft Law No. 10107 “On Amendments to Certain Laws of Ukraine concerning the specifics of coverage of the activities of the Verkhovna Rada of Ukraine by the State Enterprise ‘Parliamentary TV Channel Rada’ under martial law”.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
