ЕМПІРИЧНІ КОНСТРУКТИ СОЦІО-ЕМОЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОЇ СФЕРИ

Анотація

Статтю присвячено аналізу соціально-емоційної компетентності акушерів-гінекологів як чинника професійної діяльності в медичній галузі. Здійснено теоретичний аналіз та узагальнення сучасних підходів до розуміння соціоемоційної компетентності як інтегративного, полікомпонентного утворення, що сприяє емоційно-регулятивній, соціально-комунікативній, когнітивній та поведінковій складовості, синергія яких забезпечує ефективну професійну комунікацію, саморегуляцію та психологічну стійкість фахівця. Встановлено, що соціоемоційна компетентність акушерів-гінекологів має переважно середній рівень сформованості, що підтверджується узгодженими показниками за більшістю структурних компонентів. Дані свідчать про наявність достатнього ресурсу для ефективної професійної взаємодії, вказуючи на обмежені можливості реалізації ресурсів в умовах тривалого емоційного напруження, високої відповідальності та професійного стресу. Виявлено статеві відмінності за загальним показником СЕК та такими її складовими, як соціоемоційна обізнаність, самосвідомість і соціальне керування, з вищими значеннями у жінок-акушерів-гінекологів. Розглянуті емпіричні дані, підтверджують взаємозв'язок рівня соціо-емоційної компетентності з показниками професійної ефективності, саморегуляції, емпатії та стресостійкості медичних працівників. Підкреслено, що сформованість соціально-емоційної компетентності сприяє оптимізації професійної комунікації з пацієнтами, зниженню психоемоційного напруження та підвищенню якості медичної допомоги. Показано, що сформованість соціально-емоційної компетентності сприяє зниженню психоемоційного напруження, підвищенню професійної бадьорості та підвищенню якості медичної допомоги в умовах високої емоційної відповідальності. Зроблено висновок про необхідність цілеспрямованого розвитку соціально-емоційної компетентності в процесі професійної підготовки та післядипломної освіти акушерів-гінекологів як складової їх професійної компетентності.