МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-75-84

Ключові слова:

комунікаційна взаємодія між державним управлінням і громадянським суспільством, державно-громадська комунікація, теорія спілкування, комунікативні ролі державних інститутів

Анотація

Специфіка публічного спілкування полягає в тому, що воно означає обмін повідомленнями між державними органами та іншими орга- нізаційними (корпоративними) суб’єктами з громадянами та їхніми громад- ськими об’єднаннями, що відображають публічну інформацію.

Ґрунтуючись на інтегрованому підході до вивчення комунікативних явищ і процесів, теорія спілкування може базуватися на отриманні бажаних результа- тів, а саме: адекватно відображати різноманітність і складність комунікативної реальності, успішно розвиватися, вдосконалюватися і постійно збагачувати нові знання. Саме цей методологічний підхід дасть можливість систематизу- вати джерело досліджень і виявити окремі методологічні прийоми, що вико- ристовуються вченими в межах їх концептуальних поглядів, близьких до на- шої наукової проблеми. Сучасні дослідження у сфері державно-громадської комунікації відрізняються використанням різноманітної методології.

Інституційна парадигма дає можливість проаналізувати й розглянути державно-громадську комунікацію як стійкі комунікативні ролі та функції державних інститутів, державних інтересів і державних практик, які служать для взаємодії державних установ, політичних партій, еліт та інших верств для реалізації своїх інтересів та здійснення державної влади.

Комунікативна взаємодія між органами державної влади та суспільством також є необхідною ознакою встановлення державних та адміністративних відносин у системі відносин між органами державної влади та неурядовими організаціями. Комунікативна взаємодія передбачає певну кореляцію між реальною владою та легітимізацією громадської політики.

Загальними методами дослідження предмета комунікаційної взаємодії державного управління і громадянського суспільства також використо- вуються логічні методи: індукція і дедукція, аналіз і синтез, визначення та класифікація, спостереження і статистичний аналіз і т. д. Вони є робочими механізмами, завдяки яким теоретичні засади дослідження втілюються в ре- альність, стають теорією, яка працює.

Посилання

Козаков В. Громадянська комуніка- ція як чинник реформування дер- жавного управління: архетипний підхід / В. Козаков, О. Рашковсь- ка // Публічне управління: теорія та практика. 2015. Вип. 1 (спец. вип.). 215 c.

Романенко Є. О. Сутність та особли- вості системи маркетингу послуг у механізмах державного управління [Текст] / Є. О. Романенко, І. В. Чаплай // Актуальні проблеми еконо- міки : Наук. екон. журн. 2016. № 12. С. 81–89.

Рашковська О. В. Стан комуніка- тивної взаємодії інститутів гро- мадянського суспільства та орга- нів державної влади в Україні / О. В. Рашковська // Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 6. 137 с.

Карчевська О. В. Роль політич- ної комунікації в електоральному процесі: теоретико-методологіч- ний аналіз [Електронний ресурс] / О. В. Карчевська, Г. С. Агафонова // Політологічні записки. 2012. № 6. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Polzap_2012_6_19

Дзялошинский М. Гражданские ком- муникации и гражданское общест- во / науч. ред. и состав.: И. М. Дзялошинский. М., 2009.

Тард Г. Социальная логика : пер. с фр. / Г. Тард. СПб. : Социол.-психол. центр, 2006. 576 с.

Драгомирецька Н. М. Комунікативна діяльність в державному управлінні : навч. посіб. / Н. М. Драгоми- рецька, К. С. Кандагура, А. В. Букач. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2017. 180 с.

Конецкая В. П. Социология комму- никации : учебник / В. П. Конецкая. М. : Междунар. ун-т бизнеса и управления, 1997. С. 69–71.

Буренко В. И. Социальное регули- рование политической власти: исто- рия идей и современные подходы / В. И. Буренко. М. : Нац. ин-т бизнеса, 2001. 195 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-29

Як цитувати

Жукова, І. (2020). МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНО-ГРОМАДСЬКОЇ КОМУНІКАЦІЇ. Публічне урядування, (5 (20), 75-84. https://doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-75-84