ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ: ДОСВІД КРАЇН РОЗВИНЕНОЇ ДЕМОКРАТІЇ ТА УКРАЇНА
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-110-123Ключові слова:
фінансування політичних партій, державне регулювання, державне управління, фінансова звітність, поняття державного фінансування партійАнотація
Розглянуто узагальнений досвід країн розвиненої демократії щодо правових засад державного регулювання фінансування політичних партій та практичні можливості використання його в Україні. Проаналізова- но положення законопроектів щодо змін у системі державного регулювання фінансування політичних партій в Україні та запропоновано шляхи її вдо- сконалення.
Показано, що досвід державного фінансування політичних партій в кра- їнах розвиненої демократії, зокрема в країнах Європи, є успішним. Зазна- чено, що ефективність та дієвість системи фінансування політичних партій не залежить від наявності в ній спеціального закону щодо фінансування.
Наголошується, що такі суспільні відносини можуть бути врегульовані як окремими законодавчими актами, так і у вигляді системи положень в різних законах — конституціях, законах про партії, виборчому законодавстві, зако- нах про боротьбу з корупцією.
Аргументується, що державне фінансування політичних партій є одним із дієвих інструментів у боротьбі з політичною корупцією та забезпеченні пар- тій необхідними ресурсами для статутної діяльності та розвитку.
Наведено приклади європейського досвіду державного фінансування ді- яльності політичних партій, які мають великий рейтинг, і тих, що тільки вису- вають кандидатів на виборах. Це може гарантувати рівність можливостей для різних політичних сил. Отже, державне фінансування має визначатися про- порційно до політичної підтримки, яку партія отримала. Водночас надмірна залежність від державного фінансування може призвести до послаблення зв’язків між партіями та їхнім електоратом.
У європейському досвіді виокремлюють державне та приватне фінансу- вання політичних партій. Державне відбувається як фінансування статутної діяльності та як фінансування витрат на виборчі кампанії. Воно буває пряме (субсидіювання) та непряме (вигоди на законодавчій підставі). Встановлено, що державна підтримка політичних партій у країнах Європи коливається в межах від 20 до 85 % від загального бюджету партій.
Досвід країн розвиненої демократії має бути врахований в Україні з метою вирішення вже існуючих проблем та уникнення їх у майбутньому, що поси- лить партійну конкуренцію, внутрішньопартійну демократію, забезпечить належну реалізацію функції політичних партій як сполучної ланки між гро- мадянським суспільством та державою.
Посилання
Про політичні партії в Україні: Закон України від 2001 р. № 2365-ІІІ //Відомості Верховної Ради Украї- ни. — 2001. — № 23. — Ст. 118. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2365-14 (Дата звернення: 05.01.2019).
Про внесення змін до деяких за- конодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції: Закон України від 2015 р. № 731-VIII // Відомості Верховної Ради України. — 2015. — № 49–50. — Ст. 449. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/731-19#n60 (дата звернення: 05.01.2019).
Bartolini St. Identity, competition, and electoral availability. The stabilization of European electorates 1885–1985. Cambridge: Cambridge University Press, 1990. — 383 р.
Dalton R. J. Political parties and political representation. Party supporters and party elites in nine nations. Сomparative political studies. London, Thousand Oaks, New Dehli, 1985. Vol. 18. N. 3.
Budge I., Keman H. Parties and democracy. Coalition formation and government functioning in twenty states. Oxford, 1990.
Budge I., Keman H. Parties and democracy. Coalition formation and government functioning in twenty states. Oxford, 1990.
Laver M., Hunt W. B. Policy and party competition. New York, 1992.
Laver M., Schofield N. Multiparty government. The politics of coalition in Europe. Oxford, New York, 1990.
Laver M., Hunt W. B. Policy and party competition. New York, 1992.
Janda K., Harmel R, Edens C., Goff P. Changes in party identity: evidence from party manifestos // Party politics. London, Thousand Oaks, New Dehli, 1995. Vol. 1. № 2.
Dalton R. J. Political parties and political representation. Party supporters and party elites in nine nations. Сomparative political studies. London, Thousand Oaks, New Dehli, 1985. Vol. 18. № 3.
Dalton R. J. Citizen politics: public opinion and political parties in advanced western democracies. Chatham, 1996.
Dalton R. J., Flanagan S. C, Beck P. A. (eds.). Electoral change in advanced industrial democracies: realignment or dealignment? Princeton, 1984.
Dalton R. J., Flanagan S. C, Beck P. A. (eds.). Electoral change in advanced industrial democracies: realignment or dealignment? Princeton, 1984.
Niedermayer O. Zur systematischen analyse der entwicklung von parteiensystemen // wahlen und politische einstellungen in westlichen demokratien / O. W. Gabriel, J. W. Falter, (hrsg.). Frankfurt am Main U. A., 1996.
Ware A. Political parties and party systems. Oxford, New York, 1996.
Helms l. Parteien und fraktionen. Ein internationaler vergleich. Opladen, 1999.
Гонюкова Л. Політичні партії як ін- ститут державної політики та управ- ління: теоретико-методологічний аналіз: монографія. — К., 2009. — 392 с.
Коцюруба О. Публічне фінансуван- ня політичних партій: перспектива для України на досвіді Польщі // Вісн. Львівського ун-ту. Серія юри- дична. — 2013. — № 57. — С. 179–188.
Обушний С. М. Фінансове забезпе- чення діяльності політичних партій в Україні: дис. ... канд. екон. наук : 08.00.08. — К., 2007. — 186 с.
Примуш М. В. Політико-правове регулювання діяльності політич- них партій: монографія. — Донецьк, 2001. — 338 с.
Мартинюк Р. Партійна система України та регіональні чинники в її розвитку. Політологічні та соціологічні студії // Зб. наук. пр. П50 Т.ІХ. — Чернівці, 2010. — С. 180–192.
Романюк А. С., Шведа Ю. Р., Шумель- да О. В. Політико-правові аспекти фінансування політичних партій: світовий досвід та Україна. — Л., 2003. — 132 с.
Джуган В. В. Конституційно-пра- вові засади фінансування політич- них партій в Україні та країнах ЄС: порівняльний аналіз: дис. ... канд. юрид. наук (доктора філософії) за спец. 12.00.06 “Конституційне пра- во; муніципальне право”. Ужгород. нац. ун-т. — Ужгород, 2017. — С. 82.
Янг Л. Регуляція політичного фі- нансування у ліберально-демокра- тичних суспільствах: монографія. — Київ, 2002. — 96 c.
Williams R. Aspects of Party Finance and Political Corruption. In Party Finance and Political Corruption. 2000. — London: Macmillan. — 214 р.
Янішевський С. О. Державне фі- нансування статутної діяльності політичних партій: досвід ЄС і на- прями удосконалення вітчизня- ного законодавства. Аналітична записка. Нац. ін-т стратегічних до- сліджень. URL: http://www.niss.gov.ua/articles/2900/ (Дата звернення: 05.01.2019).
Керівні принципи та доповідь щодо фінансування політичних партій (Венеціанська Комісія (09- 10).03.2001 (CDL-INF(2001)008)).
Рекомендації Парламентської Асам- блеї Ради Європи від 22 травня 2001 р., № 1516. Фінансування полі- тичних партій. URL: http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/control/uk/publish/article;jsessionid=DCB18A (дата звернення: 05.01.2019).
Рекомендація ПАРЄ “Фінан- сування політичних партій” від 22.05.2001 р. № 1516(2001).
Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи “Про загальні правила боротьби з корупцією при фінансу- ванні політичних партій та вибор- чих кампаній” від 08.04.2003 р. Rec 2003 (4). 32. Джуган В. В. Конституційно-пра- вові засади фінансування політич- них партій в Україні та країнах ЄС: порівняльний аналіз: дис. ... канд. юрид. наук (доктора філософії) за спец. 12.00.06 “Конституційне право; муніципальне право”. Ужго- род. нац. ун-т. — Ужгород, 2017. — С. 82.
Strom K. A. Behavioral theory of competitive political parties // American journal of political science. Oxford, 1990. Vol. 34. — № 2.
Schlesinger Joseph A. On the Theory of Party Organization // The Journal of Politics 1984 46:2, 369–400 p.
Naßmacher Karl-Heinz. The Funding of Party Competition Baden-Baden (Nomos Verlag), 2009.
Financing of political parties : Recommendation 1516 (2001) : [adopted by Parliamentary Assembly of the Council of Europe on 22 May 2001]. URL: http://www.assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTMLen.asp?fileid=16907&lang=en (дата звернення: 06.01.2019).
Biezen I. van. Campaign and party finance. URL:https://www.hks.harvard.edu/fs/pnorris/Acrobat/Chapter%205%20Van%20Biezen%20Campaign%20and%20party%20finance.pdf (дата звернення: 05.01.2019).
“Моніторинг-2018: основні тенден- ції змін громадської думки”. Со- ціологічне опитування Інституту соціології НАН України та Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”. URL: https://dif.org.ua/article/monitoring2018-osnovnitendentsii-zmin-gromadskoi-dumki (дата звернення: 06.01.2018).
Tsatsos D., Bleckmann А., Bothe М. Die Finanzierung politischer Parteien: ein rechtsvergleichender Uberblick. Zeitschrift für ausländisches öffentliches Recht und Völkerrecht. — 1965. — № 25. — Р. 524–550.
Kopecký P. Political parties and the state in post-communist Europe: The nature of symbiosis // Journal of Communist Studies and Transition Politics. — 2006. — № 22. — Р. 251– 273, 262.
Конституція України: Закон Украї- ни від 28 червня 1996 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 05.01.2019).
Про політичні партії в Україні: Закон України від 2001 р. № 2365-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 23. — Ст. 118. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14 (Дата звернення: 05.01.2019).
Про вибори народних депутатів України : Закон України від 25 бе- резня 2004 р. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1665-15/ed20060318/page (дата звернення: 05.01.2019)
