КОМПЕТЕНЦІЙНИЙ ПІДХІД У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: СУТНІСТЬ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ (АРХЕТИПОВИЙ ВИМІР)

Анотація

Розкрито основні ознаки компетенційного підходу у практиці європейського публічного управління. Визначено ознаки компетенційного підходу у публічному управлінні на підставі аналізу основних його концеп- цій. У динаміці становлення й розвитку популярних теорій взаємодії держав- ної та місцевої влади, таких як теорія вільної громади, громадівської (гро- мадської) та громадсько-державницької (теорія муніципального дуалізму), простежується низка характерних ознак компетенційного підходу, які вияв- ляються як через загальнотеоретичні співвідношення й прояви, так і через практику співіснування органів публічної влади. Виникає проблема визна- чення та розподілу публічних функцій як передумови визначення та форму- вання компетенцій публічних інституцій. Важливим питанням у контексті компетенційного підходу є інституційне закріплення функцій у розрізі існу- вання основних моделей територіальної організації влади. У кожному з різ- новидів концепції Governance (концепція Responsive Governance, концепція Democratic Governance, концепція Good Governance) визначено специфіку використання компетенційних складових.

Виокремлено архетипові символи в європейському публічному управлін- ні з використанням аналізу компетенції в публічному управлінні за основни- ми її складовими. Надано стислу характеристику архетипного виміру євро- пейського публічного управління. Основні складові компетенції показано у зв’язку з наявними архетиповими символами та характерними тенденція- ми їх розвитку. Показано їх зв’язок за схемою “суб’єктна складова (хто?) — об’єктна складова (що?) — управлінська складова (як?) — основа (в якому середовищі?)”.

Щодо тенденцій розвитку компетенційного підходу у контексті практи- ки й теорії публічного управління визначено, що сучасні концепції публіч- ного управління характеризуються зміщенням балансу між державними та громадськими інституціями до сфери спільних цілей і завдань, а відповідно і відповідальності. Спільна діяльність усіх суб’єктів суспільства потребує но- вих форм співробітництва, визначення сфер і предметів діяльності кожного суб’єкта для ефективної співпраці, розподілу функцій та компетенцій суб’єк- тів, становлення й закріплення їх статусних характеристик.