ЄВРОПЕЙСЬКІ ГЕНОКОДИ НАЦІОНАЛЬНИХ КУЛЬТУР. IN VARIETATE CONCORDIA

Анотація

Викладено основи авторської міждисциплінарної концепції ге- нокодів національних культур (ГНК), яка є синтезом гегелевського вчення про національний дух (Volksgeist), теорії про архетипи колективного несві- домого Юнга, системи гексаграм давньокитайського “Канона змін” та вимі- рювання національних культур у співавторстві соціалістичної партії Хірат Хофстеде. У національних генокодах виокремлюються родові гени (архети- пи) і видові. Родові гени лежать в основі 6-ти культурних царств, а видо- ві — в окремих національних культурах. Усі вимірені Хофстеде країни по- діляються на 6 культурних царств. Царства Цянь, Творчість (США, Канада, Австралія, Польща та Скандинавія), Лі, Сяяння (Західна Європа) і Ген, Зо- середження (Японія) мають індивідуалістичний генокод. А царства Чжень, Збудження (Росія, Балкани, Греція, Туреччина, Середня Азія), Дуй, Радість (Африка, Латинська Америка, Близький Схід) і Кунь, Виконання (Китай, Індія і ЮВА) — колективістський генокод. Основу європейської цивілізації утворюють родові гени царства Лі, Цянь і Чжень. Взаємодія між родивими та видовими генами цих царств, їх комплементарність або конфлікт лежить в основі союзів між державами або війнами. Показано, що найбільші конфлік- ти спостерігаються між країнами з індивідуалістичною та колективістською культурами, тому Балканські країни, Греція, Туреччина і Росія протягом усієї історії перебували у тому чи іншому ступені напруженості відносин із Західноєвропейськими країнами. Але розуміння та вивчення генокодів на- ціональних культур дасть можливість зняти тиск і конфлікт між країнами, зрозуміти роль та місце кожної країни у світовій та, зокрема, Європейській Культуросфері, прокласти шлях до довгострокового союзу народів і держав.