РЕІНТЕРПРЕТАЦІЯ АРХЕТИПУ “БОЖЕСТВЕННА ДИТИНА” В АСПЕКТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Розглянуто специфіку реінтерпретації архетипу “божественна дитина” в аспекті реалізації Програми сталого розвитку, ухваленої у верес- ні 2015 р. рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Виявлено основні шляхи подолання сучасної кризи освіти шляхом формування нових ментальних інваріантів базових першоелементів культури, через уточнення смислів ар- хетипів, формування нових пластів, продукування цінностей. Подібна реін- терпретація є вагомим кроком на шляху до утворення збалансованої моделі глобального співтовариства. Переорієнтація парадигми суспільної свідомо- сті зумовила потребу реформувати систему освіти, адже потенціал майбут- нього формується у процесі становлення особистості дитини. Актуалізація архетипу “божественної дитини” в аспекті реалізації Програми сталого роз- витку демонструє модифікацію культурного надбання людства в глобалізо- ваному соціумі. Акцентовано, що смисловим центром осягнення проблеми дитинства є архетип “божественної дитини”, який виступає матрицею колек- тивного безсвідомого досвіду та актуалізується й об’єктизується в реальному бутті, оскільки процес формування дорослої людини дає змогу розглядати дитинство як унікальну соціокультурну цінність, коли закладаються підва- лини майбутнього. Дитина ж є архетипною основою першопочатку буття. Трансформація первісного архетипу в сучасний життєвий потік відбувається завдяки ціннісним орієнтирам, ментальним структурам, релігійно-духовним концептам та соціокультурним вимогам доби. Спостережено зокрема, що не- залежно від культурних орієнтирів доби, смисловий центр дитинства базу- ється на розумінні того, що молоде покоління продукує оновлення буття, і в майбутньому формуватиме новий устрій. А отже потребує переходу освіти від простого репродукування знань і навичок до компетенцій, необхідних для існування в динамічному сучасному.