УЯВНЕ, АРХЕТИПИ І СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ: МОЖЛИВОСТІ ТА ОБМЕЖЕННЯ ЗАСТОСУВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-2224-2021-1(26)-248-260Ключові слова:
соціальне прогнозування, соціальна архетипіка, масове (колективне) свідоме і несвідоме, антикризове управлінняАнотація
Порушено проблему інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління в частині соціального прогнозування. Виокремлено наступні проблемні зрізи, які особливо важливі для України як країни, що пе- ребуває у стані пролонгованої соцієтальної кризи і на тлі якої змушує відпові- дати на постпандемійні виклики сьогодення. Перший зріз стосується розроб- лення психологічно-обґрунтованих стратегій та технологій антикризового управління, що характеризує здатність державно-управлінського корпусу до перспективного бачення та стратегічного мислення. Другий зріз стосується розроблення психологічно обґрунтованих підходів до здійснення соціаль- ного прогнозування. Обидві проблемні зрізи взаємозалежні й обумовлюють один одне та, водночас, потребують уточнення в частині актуалізації власне їх соціально-психологічної обґрунтованості. Таким чином, проблема поля- гає в окресленні можливостей та меж застосування психологічних підходів у соціальному прогнозуванні (на прикладі соціальної архетипіки та соціології уявного Ж. Дюрана). Результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що під час прогнозування необхідно враховувати не тільки особливості тієї чи іншої ситуації, а й відповідний (характерний для ситуації) психологічний стан соціальних груп і спільнот. З огляду на те, що прогноз мо- же виконувати як попереджувальну, так і мотиваційну функцію, недооцінка значущості аналізу ірраціональної сфери масової (колективної) свідомості в єдності її свідомих та несвідомих компонентів може виявитися невиправда- ним недбальством. Врахування мотиваційної складової людської поведінки, що зазнає впливу як свідомих, так і несвідомих компонентів, може суттєво розширити методологічний арсенал прогностики. Своєю чергою, це актуалі- зує запит на узагальнення доробку соціально-психологічної науки та визна- чення психологічних принципів при прогнозуванні соціальних процесів, що потребує подальшої кропіткої роботи.
Посилання
Суший О. В. Націєтворчий процес у координатах соцієтальної кризи в Україні // Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2019. Вип. 43 (46). С. 83–109.
Політичний квартал: підсумки – 2020 року // Фонд “Демократичні ініціативи” ім. І. Кучеріва. URL: https://dif.org.ua/article/politichniykvartal-pidsumki-2020-roku
Варенко В. М. Інформаційно-аналітична діяльність. К.: Ун-т “Україна”, 2014. 417 с.
Основи соціальної психології: навч. посіб. / О. А. Донченко, М. М. Слюсаревський, В. О. Татенко та ін.; за ред. М. М. Слюсаревського. К.: Міленіум, 2008. 536 с.
Feder S. A. Forecasting for policy making in the post-cold war period // Annual Review of Political Science. 2002. № 5(1). Р. 111–125.
Dunn W. M. Public Policy Analysis: An Introduction. N.J.: Upper Saddle River, 2007. 496 p.
Tetlock P. E. Expert political judgment: How good is it? How can we know? Princeton, NJ: Princeton University Press, 2005. 352 p.
Gardner D. Future babble: Why expert predictions are next to worthless, and you can do better. NY: Dutton, 2011. 320 p.
Dowding K. Why Forecast? The Value of Forecasting to Political Science // PS: Political Science & Politics. 2021. № 54 (1). Р. 104–106. DOI: https://doi.org/10.1017/S104909652000133X
Westwood S. J., Messing S., Leikes Y. Projecting Confidence: How the Probabilistic Horse Race Confuses and Demobilizes the Public // Journal of Politics. 2020. № 82 (4). https://doi.org/10.1086/708682
Norris C. J., Dumville A. G., Lacy D. P. Affective Forecasting Errors in the 2008 Election: Underpredicting Happiness // Political Psychology. 2011. № 32(2). Р. 235–249.
Dowding K. Why Forecast? The Value of Forecasting to Political Science //PS: Political Science & Politics. 2021. № 54 (1). Р. 104–106. DOI: https://doi.org/10.1017/S104909652000133X
Назаретян А. П. О прогнозировании в шутку и всерьез // Историческая психология и социология истории. 2011. Т. 4. № 1. URL: https://www.socionauki.ru/journal/articles/134132/
Суший О. В. Психосоціальна культура державного управління. К.: Світогляд, 2012. 344 с.
Durand G. Les structures anthropologiques de l’imaginaire. Paris: Dunod, 1984. 535 p.
Cуший О. В. Соціальна архетипіка як методологічний підхід до пізнання масового (колективного) несвідомого // Cоціально-психологічне мислення: генеза, основні форми та перспективи розвитку: монографія / М. М. Слюсаревський, В. В. Жовтянська, О. В. Суший, В. О. Татенко та ін.; за наук. ред. М. М. Слюсаревського. Кропивницький : Імекс-Л-ТД, 2018. 296 c.
Суший О. В. Соціальна архетипіка у проблемному полі публічного управління: сучасний стан і перспективи розвитку // Публічне урядування. 2018. № 4 (14). С. 325–338.
Суший О. В. Теоретичні засади соціальної архетипики // Публічне урядування. 2016. № 3 (4). С. 168–180.
Merton R. K. The Self-Fulfilling Prophecy // The Antioch Review. 1948. Vol. 8. № 2. Р. 193–210.
Назаретян А. П. О прогнозировании в шутку и всерьез // Историческая психология и социология истории. 2011. Т. 4. № 1. URL: https://www.socionauki.ru/journal/articles/134132/
Бейкер М. Дж. Выбирая методологию исследования // ТЕRRА ECONOMICUS. 2014. Т. 12. № 4. С. 137–156.
Blaikie N. Designing Social Research. Cambridge: Polity Press, 2000. 330 р.
Mingers J. Re-establishing the real: critical realism and information systems // In: J. Mingers and L. P. Willcocks (eds.). Social theory and philosophy for information systems. Chichester: John Wiley & Sons, 2004. Р. 372–406.
