ЄВРОПЕЙСЬКІ УРОКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Проаналізовано роль держави у процесах європейської інте- грації та децентралізації, визначено чинники загроз для неї. Виділено такі спільні риси децентралізаційних процесів у державах – членах ЄС, як поси- лення ролі регіонального рівня, необхідність вибору між різними моделями поділу повноважень між різними рівнями державного управління (виключ- ні або спільні повноваження) та пошук шляхів належного фінансування переданих повноважень. Децентралізація також актуалізує для європейсь- ких країн проблеми територіальної нерівності та патронажу. Доведено, що національна держава є центральним актором у процесі децентралізації по- при те, що цей процес формує певні загрози для самої держави. З одного боку, Євросоюз як наднаціональна організація вже обмежила деякі аспекти суверенітету своїх держав-членів, зокрема, у сфері здійснення монетарної політики. По мірі поглиблення європейської інтеграції дедалі більше обме- жуються повноваження національних держав і в інших сферах. З іншого бо- ку — поступове збільшення частки повноважень, що передаються державою децентралізованим та регіональним органам влади, ще більше ослаблює її роль. Понад те, дедалі більший вплив лібералізму на державну політику та запровадження конкуренції між основними постачальниками державних послуг також обмежує можливості впливу держави на її внутрішню політи- ку. Така динаміка дає підстави ставити під сумнів спроможність держав ефективно управляти своїми територіями. Водночас відзначено, що в біль- шості держав – членів ЄС саме органи державної влади вже тривалий час є гарантом національної єдності і в соціальному, і в територіальному вимірах. Така “єдність протилежностей” (децентралізації і централізації) навряд чи зміниться у середньостроковій перспективі.