ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОБУВАННЯ ЛИСИЦІ У ГАЛИЧИНІ XVI – ПОЧАТКУ ХХ ст.: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Проаналізовано державне регулювання добування лисиці у Га- личині XVI — початку ХХ ст.: способи та терміни добування, регулювання чисельності, повноваження єгерської служби щодо добування лисиці, тор- гівлю хутром. Проведено порівняльний аналіз правового механізму регу- лювання чисельності лисиці з урахуванням компетенції органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Описано звичаєві норми та внутрішні правила полювань на лисицю в окремих мисливських товариствах. Виявлено економічні чинники, які впливали на державне ре- гулювання чисельності лисиці, уможливлюючи не лише раціональне вико- ристання ресурсу для отримання цінного хутра, але й для збільшення чи- сельності дичини, особливо зайців. Встановлено чинники, які впливали на чисельність популяції, зокрема політичні впливи та воєнні події. Описано особливості державного регулювання добування лисиці у досліджуваний період. На основі компаративного аналізу розглянуто добування лисиці в Австро-Угорській монархії, Галичині у розрізі повітів, Другій Речі Поспо- литій, описана специфіка організації полювань на лисицю серед мислив- ської еліти, зокрема цісарів: Австро-Угорщини — Франца Йозефа І та Ні- меччини — Вільгельма ІІ.

Відзначено, що відповідно до права хижаки є власністю господаря ми- сливських угідь, на яких вони знаходяться. З огяду на ці принципи на влас- ника мисливських угідь покладався обов’язок знищувати хижаків, оскільки хижаки не лише шкідливі для мисливської дичини, але також і для свій- ських тварин. Законодавство Царства Польського, що регулювало знищен- ня хижаків, визначало, що хижаків слід винищувати без урахування часу добування, та дозволяло застосовувати для цього різні способи і знаряддя, але лише особам, які мають право полювання. До хижаків відносились вед- мідь, борсук, вовк, лисиця, рись, дикий кіт, видра, куниця, тхір, горностай.