СОЦІАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ: АРХЕТИПНА ПРИРОДА ТА МЕХАНІЗМ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Автор(и)

Ключові слова:

соціальний конфлікт, соціальна ідентичність, соцієтальна ідентичність, соцієтальні зміни, архетипна природа конфлікту

Анотація

На основі архетипного аналізу тенденцій розвитку конфлік- тологічної парадигми пропонується авторська модель мінімізації конфлікт- ного потенціалу в сучасному суспільстві. В основу моделі покладено інсти- туційну побудову, що гармонізується з фактором соцієтальної ідентичності. Відзначено, що проблематика соціальних конфліктів, як свідчать дані моні- торингових досліджень Української школи архетипіки, дедалі зміщується у сферу міжособистісних відносин. Вона стимулюється прогресією в суспіль- стві так званих самодостатніх особистостей, “суб’єктивацією” соціального простору і водночас звужується до рішення цілком конкретних ситуацій, в яких спостерігається зіткнення інтересів двох або більшого числа сторін.

Натомість, аби знайти оптимальне рішення щодо розв’язання конфлікту, потрібно мати міждисциплінарне знання, зокрема розуміння глибинної при- роди такого роду конфліктів. Зіткнення точок зору, думок, позицій — дуже часте явище сучасного суспільного життя. Щоби виробити вірну лінію поведінки в різних конфліктних ситуаціях, важливо адекватно розуміти природу виникнення сучасного конфлікту і механізми їх вирішення по суті. Знання конфліктної природи збагачує культуру спілкування і робить життя люди- ни та соціальних груп не тільки більш спокійним, але і створює умови для конструктивного розвитку. Доведено, що в сучасному житті вже не можна не погодитись із твердженням, що індивід несе передусім відповідальність за власне життя і лише потім за життя соціальних груп, до яких він належить. А під час прийняття рішень в межах дії сучасних механізмів (консенсусу) такі властивості людської психології, як екстраверсія, емоційність, ірраціо- нальність, інтуїтивність, екстернальність та екзекутивність вже щонаймен- ше не сприятимуть такому завданню.

Саме тому в авторському дослідженні привернуто увагу до архетипної природи конфлікту — первісних образів, ідей, почуттів, властивих людині як носію колективного несвідомого.

Посилання

Панарин А. С. Стратегическая неста- бильность в ХХI веке / А. С. Пана- рин. — М. : Алгоритм, 2003. — 559 с.

Афонін Е. А. Архетипіка соціально- політичних конфліктів: від модер- ну до постмодерну / Е. А. Афонін, А. Ю. Мартинов // Публічне уряду- вання: зб. — № 3 (8). — 2017 (спец- вип.). — К. : ДП “Вид. дім “Персо- нал”, 2017. — 422 с.

Сорокин П. А. Человек. Цивилиза- ция. Общество. — М. : Изд-во поли- тич. лит., 1992. — 544 с.

Арон Р. Этапы развития социологи- ческой мысли / общ. ред. и предисл. П. С. Гуревича. — М. : Изд. группа “Прогресс”–“Политика”, 1992. — 608 c.

Эрик Эриксон и эго-психология [Элекронный ресурс]. — Режим до- ступа : http://www.erikson.psy4.ru/theory.htm

Афонін Е. А. Закономірності та осо- бливості української трансформа- ції / Е. А. Афонін, О. В. Суший // Стратегічна панорама. — 2015. — № 1. — С. 94–108.

Афонін Е. А. Людська ідентичність та особливості її впливу на політику й державне управління / Е. А. Афо- нін // Концептуальні засади взає- модії політики й управління: навч. посіб. / Авт. кол. : Е. А. Афонін, Я. В. Бережний, О. Л. Валевсь- кий та ін.; за заг. ред. В. А. Ребкала, В. А. Шахова, В. В. Голубь, В. М. Ко- закова; Нац. академія державного управління при Президентові Украї- ни. — К. : НАДУ, 2010. — С. 265–289.

Московичи С. Машина творящая богов; пер. с фр. — М. : “Центр пси- хологии и психотерапии”, 1998. — 560 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2018-01-24

Як цитувати

Хасанов , Р. (2018). СОЦІАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ: АРХЕТИПНА ПРИРОДА ТА МЕХАНІЗМ РОЗВ’ЯЗАННЯ. Публічне урядування, (1 (11), 301-311. вилучено із http://journals.maup.com.ua/index.php/public-management/article/view/557