СОЦІАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ: АРХЕТИПНА ПРИРОДА ТА МЕХАНІЗМ РОЗВ’ЯЗАННЯ

Анотація

На основі архетипного аналізу тенденцій розвитку конфлік- тологічної парадигми пропонується авторська модель мінімізації конфлікт- ного потенціалу в сучасному суспільстві. В основу моделі покладено інсти- туційну побудову, що гармонізується з фактором соцієтальної ідентичності. Відзначено, що проблематика соціальних конфліктів, як свідчать дані моні- торингових досліджень Української школи архетипіки, дедалі зміщується у сферу міжособистісних відносин. Вона стимулюється прогресією в суспіль- стві так званих самодостатніх особистостей, “суб’єктивацією” соціального простору і водночас звужується до рішення цілком конкретних ситуацій, в яких спостерігається зіткнення інтересів двох або більшого числа сторін.

Натомість, аби знайти оптимальне рішення щодо розв’язання конфлікту, потрібно мати міждисциплінарне знання, зокрема розуміння глибинної при- роди такого роду конфліктів. Зіткнення точок зору, думок, позицій — дуже часте явище сучасного суспільного життя. Щоби виробити вірну лінію поведінки в різних конфліктних ситуаціях, важливо адекватно розуміти природу виникнення сучасного конфлікту і механізми їх вирішення по суті. Знання конфліктної природи збагачує культуру спілкування і робить життя люди- ни та соціальних груп не тільки більш спокійним, але і створює умови для конструктивного розвитку. Доведено, що в сучасному житті вже не можна не погодитись із твердженням, що індивід несе передусім відповідальність за власне життя і лише потім за життя соціальних груп, до яких він належить. А під час прийняття рішень в межах дії сучасних механізмів (консенсусу) такі властивості людської психології, як екстраверсія, емоційність, ірраціо- нальність, інтуїтивність, екстернальність та екзекутивність вже щонаймен- ше не сприятимуть такому завданню.

Саме тому в авторському дослідженні привернуто увагу до архетипної природи конфлікту — первісних образів, ідей, почуттів, властивих людині як носію колективного несвідомого.