ЧИ ПОТРІБНА УКРАЇНІ ПОЛІТИКА ЩОДО ЗБРОЇ?

Анотація

Російсько-українська війна є одним із головним чинників, що привертає увагу широких верств населення, експертів на науковців до питань обігу стрілецької зброї та легкого озброєння (обіг зброї) та пов’язаних із цим проблем. Не зважаючи на те, що питання обігу зброї стосуються багатьох аспектів суспільного та політичного життя держави, в Україні домінує відносно вузький, правоохоронний, погляд на те, яким чином та на яких принципах він має функціонувати. Натомість обіг зброї є багатогранним, комплексним явищем, його регулювання має ґрунтуватися на глибокому розумінні його сутності. Широке розуміння обігу зброї вказує на необхідність комплексної, взаємоузгодженої та скоординованої діяльності органів влади для його належного регулювання та подолання відповідних викликів. Мета роботи полягає у з’ясуванні наявності єдиної комплексної державної політики у сфері обігу зброї та політики щодо протидії недозволеному та несхвалюваному обігу зброї в Україні. Для досягнення цієї мети була використана наступна методологія: проведено аналіз публічних повідомлень органів державної влади, звітів та іншої інформації з відкритих джерел, як державних, так і недержавних, а також чинних нормативно-правових актів. Наукова новизна. На підставі проведеного аналізу авторами вперше доведено, що в Україні відсутня єдина та комплексна державна політика щодо обігу зброї. Також встановлено, що на заваді формування такої державної політики стає відносно вузьке бачення обігу зброї як явища. Авторами пропонуються до використання нові поняття – «недозволений» та «несхвалюваний» обіг зброї в Україні – з метою більш точних його сутнісних характеристик. Окрім того, вперше в роботі пропонуються практичні заходи, спрямовані на формування загальної політики щодо зброї та протидію несхвалюваному та недозволеному її обігу зокрема. Висновки. Питання, пов’язані із зброєю, стосуються значної кількості сфер суспільного та політичного життя держави і потребують переходу від вузького, суто правоохоронного підходу, до комплексного, широкого та багатовимірного. Вважаємо, що ціла низка центральних органів виконавчої влади має бути дотичною до питань формування та реалізації державної політики щодо зброї відповідно до своєї компетенції. Станом на теперішній час держава не має єдиної і комплексної політики щодо зброї в цілому та протидії несхвалюваному обігу зброї як її підсфери. Саме тому у статті надано узагальнені рекомендації щодо того, як визначити доцільність її формування, якою має бути діяльність центральних органів виконавчої влади щодо підготовки концептуального документа щодо такої політики, його обговорення та подальшої розробки відповідного нормативно-правового акту.