ДО СУТІ МОДЕЛЕЙ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ЕПОХУ ПОСТМОДЕРНІЗМУ: ПОСТАНОВЧИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-174-181Ключові слова:
моделі місцевого самоврядування, постмодернізм, справи внутрішнього управління, життя людських спільностейАнотація
Здійснено аналіз моделей місцевого самоврядування в епоху постмодернізму. Визначено, що за багатовічну історію людства сформува- лися багато специфічних моделей територіальної організації влади в краї- нах загалом, які досить детально аналізують, наприклад, українські науковці В. Солових і Є. Солових. Вони роблять наголос на тому, що територіальна організація влади обумовлюється такими основними чинниками, як: а) адмі- ністративно-територіальний устрій країни (держави унітарні і федеративні); б) безпосередньо моделями самоврядування (громадівська (англосаксон- ська, англо-американська), державницька (континентальна (французька) та змішана модель). Доведено, що поділ влади — це подія єдиної державної влади (вона зали- шається неподільною) між основними її гілками у державі, а розподіл влад- них повноважень — це розподіл таких повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади.
Зазначено, що концептуально (за різних моделей) місцеве самоврядуван- ня як складний суспільний феномен було і залишається незмінним, оскільки це: а) право на внутрішнє управління людьми місцевими справами; б) право вирішувати справи внутрішнього управління за власними законами в межах національної території; в) автономія. Ще більш точним і вдалим є таке визна- чення поняття “місцеве самоврядування”: це “тип соціального управління, за якого суб’єкт і об’єкт управління збігаються, тобто самі люди управля- ють своїми справами, спільно приймають рішення та діють з метою їх реалі- зації”. Обґрунтовано, що в своєму концептуальному, базовому значенні незмін- ними в моделях місцевого самоврядування були і залишаються основопо- ложні принципи його здійснення, які збагачуються, набувають все значу- щості адекватно потребам часу і соціальної практики впорядкування життя людських спільностей.
Посилання
Головатий М. Ф. Концептуальні за- сади поділу влади та розподілу влад- них повноважень в сучасній Украї- ні — основа формування цілісної системи державної влади та забезпе- чення її дієздатності // Регіональна політика: історія, політико-право- ві засади, архітектура, урбаністика [зб. наук. пр.] Вип. ІV. Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 23 листопада 2018 р. Київ–Тер- нопіль: Бескиди, 2018. В 2 ч. Ч. 1. 292 с. С. 23–26.
Енциклопедія державного управлін- ня : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. Т. 5.: Територіальне управління / наук.-ред. колегія: О. Ю. Амосов (співголова), О. С. Ігнатенко (спів- голова) та ін.; за ред. О. Ю. Амосова, О. С. Ігнатенка, А. О. Кузнецова. Х.: Вид.-во ХарРІДУ “Магістр”, 2011. 408 с.
Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. К., 1997. 78 с.
Панченко Т. В. Принцип субсидіар- ності у сучасному демократичному розвитку: монографія. Х.: Майдан, 2011. 368 с.
Політична влада і опозиція в Укра- їні: порівняльний аналіз із зару- біжними країнами: монографія / за заг. ред. Ф. М. Рудича. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2016. 488 с.
Утвенко В. В. Теорія та історія міс- цевого самоврядування: навч. посіб. К.: ДП “Вид. дім “Персонал”, 2015. 234 с.
Федоренко О. В. Демократизація як спосіб політичної організації та управління сучасним суспіль- ством: автореф. дис. ... канд. по- літ. наук.: 23.00.01. — Теорія та іс- торія політичної науки. К., 2014. 20 с.