РОЗУМ, ВЛАДА ТА ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ПРОЕКТ
Ключові слова:
проект емансипації, процес творення, Юрген Хабермас, влада, домінування, винятокАнотація
Розглянуто проект емансипації (також відомий як проект Про- світництва або проект Модернізму). Мета проекту — звільнення суспільства від усіх форм домінування й емансипації людства. Він зародився у період Просвітництва і мав колосальний вплив на хід історичного розвитку як Єв- ропи, так і всього світу. Незважаючи на те, що людство вже кілька століть намагається здійснити мету проекту емансипації людства, до цих пір вона залишається недосяжною. Чому? У пошуках відповіді проаналізуємо робо- ти Юргена Хабермаса — одного з найвидатніших сучасних філософів і со- ціологів. У своїх роботах Хабермас намагається вирішити проблему домі- нування і накреслити шлях до здійснення проекту емансипації. Критичний аналіз робіт Хабермаса виявляє причину, чому він та його попередники не могли кардинально вплинути на проблему. Висунуто аргумент, згідно з яким у концепції Габермаса, як і концепціях його попередників, є виняток, що є основою і головною причиною домінування. Вирішення проблеми винятку і домінування вимагає подолання парадигми Просвітництва. Висувається те- оретичний підхід, який дає можливість вирішити цю проблему. Головним у новій парадигмі є те, що на відміну від парадигми Просвітництва, вона не ви- ключає процес творення, а приймає його як головний принцип. Такий підхід дає можливість цілком уникнути виключення, яке є основою домінування. Розглянуто головні принципи нової суспільно-політичної практики, яка є втіленням цієї парадигми. Визначено необхідність у подальшій теоретичній і практичній роботі для вироблення інституційних форм, що втілюють цю нову практику.
Посилання
Maffesoli M., Felski R., Megill A. and Gaddis Rose M. “The Return of the Tragic in Postmodern Societies.” New Literary History vol. 35, № 1 (April 13, 2004): 133–49.
Burawoy M. “The Roots of Domination: Beyond Bourdieu and Gramsci.” Sociology, vol. 46, № 2 (April 1, 2012), p. 187–206.
Foucault M. Madness and Civilization: A History of Insanity in the Age of Reason (New York: Vintage Books, 1988).
Kahn R. “The Problem of Power in Habermas.” Human Studies 11, № 4 (November 1988): 361–87.
Kellner D. “Habermas, the Public Sphere, and Democracy: A Critical Intervention.” Perspectives on Habermas, 2000 http://knowledgepublic.pbworks.com/f/Habermas_Public_Sphere_Democracy.pdf (accessed May 9, 2015).
Allen A. “The Unforced Force of the Better Argument: Reason and Power in Habermas’ Political Theory.” Constellations, vol. 19, № 3 (September 1, 2012), p. 353–68.
Plot M. “Communicative Action’s Democratic Deficit: A Critique of Habermas’s Contribution to Democratic Theory.” International Journal of Communication, vol. 3 (2009), p. 825–852.
Bogdan C. “Intersubjectivity and Techno- Science: Jürgen Habermas,” Journal for Communication and Culture, vol. 3, № 1 (n. d.), p. 29–47.
Piaget J. The Origin of Intelligence in Children (International Universities Press: Madison, 1998).
Shkliarevsky G. “Of Cats and Quanta: Paradoxes of Knowing and Knowability of Reality,” p. 20–22 http://search.arxiv.org:8081/paper.jsp?r=1012.0289&qid=1372596301818mix_nCnN_- 392512110&qs=Gennady+Shkliarevsky (accessed December 1, 2010).
Shkliarevsky G. “The Paradox of Observing, Autopoiesis, and the Future of Social Sciences.” Systems Research and BehavioralScience 24, № 3 (2007): 323–32.
Piaget J. The Moral Judgment of the Child. New York: The Free Press, 1965.
Pajnik M. “Feminist Reflections on Habermas’s Communicative Action: The Need for an Inclusive Political Theory.” European Journal of Social Theory, vol. 9, № 3 (August 1, 2006), p. 385–404.
Cohen J. “Critical Social Theory and Feminist Critiques: The Debate with Jürgen Habermas,” in Johanna Meehan, ed., Feminists Read Habermas: Gendering the Subject of Discourse. New York: Routledge, 1995.
Flyvbjerg B. “Ideal Theory, Real Rationality: Habermas Versus Foucault and Nietzsche.” SSRN Scholarly Paper. Rochester, NY: Social Science Research Network, April 1, 2000.
Calhoun C. Ed. Habermas and the Public Sphere. Cambridge: MIT Press, 1992.
Habermas J. The Theory of Communicative Action, Vol. 1: Reason and the Rationalization of Society. Boston: Beacon Press, 1984.
Honneth A. and Joas H. Eds. Communicative Action: Essays on Jürgen Habermas’s Theory of Communicative Action. Cambridge: Polity Press, 1991.
Habermas J. The Theory of Communicative Action: Lifeworld and System: A Critique of Functionalist Reason, vol. 2. Boston: Beacon Press, 1987.
Kahneman D. and Tversky A. Eds. Choices, Values, and Frames. Cambridge: Cambridge University Press, 2000.
Shkliarevsky G. “The Paradox of Observing, Autopoiesis, and the Future of Social Sciences.” Systems Research and Behavioral Science 24, № 3 (2007): 323–32.
Morriss P. “What Is Freedom If It Is Not Power?” Theoria: A Journal of Social & Political Theory, vol. 59, № 132 (September 11, 2012), p. 1–25.
Pansardi P. “Power and Freedom: Oppos24ite or Equivalent Concepts?” Theoria: A Journal of Social & Political Theory, vol. 59, № 132 (September 11, 2012), p. 26–44.
Marcus D. “The Horizontalists.” Dissent, Fall 2012.
Shkliarevsky G. “Rethinking Democracy: A Systems Perspective on the Global Unrest.” Systems Research and Behavioral Science, vol. 33, № 3 (May 11, 2016), p. 452–70.
Churchman C. W. The Design of Inquiring Systems: Basic Concepts of Systems and Organization. Basic Books, Inc.: New York, 1971.
