ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПРАВА ЄВРОСОЮЗУ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВ. ДОКТРИНА ТА ПРАКТИКА
Ключові слова:
інтерпретація, законодавство ЄС, юридичні тексти, мовні тлумачення, функціональне (телеологічне) тлумаченняАнотація
Спосіб розуміння права залежить від культури, а також усіх іс- торичних, суспільних, економічних чинників, які формували його розуміння. Переважне, типове для сучасних європейців переконання пов’язує право з текстом — сукупністю різних взаємозалежних та взаємопов’язаних актів, що містять мовні висловлювання, спільною рисою яких є так звана директивність, або ж можливість вираження обов’язку — наказу чи заборони певної поведін- ки. Тексти, які містять такого роду директивні висловлювання, є формалізова- ною, зовнішньою формою права — саме тому право зазвичай і ототожнюється з текстами. Згідно з домінуючою на континенті доктриною позитивізму право створюється сувереном (законодавцем) і має тлумачитися так, щоб інтелекту- альна робота над текстом відтворювала саме той зміст, який первинно у ньому закладено. За таких умов роль інтерпретатора істотна, але дещо пасивна. Тоб- то його завдання полягає у декодуванні норм, вміщених у юридичних текстах, за “алгоритмом”, метою якого є досягнення повної кореляції та віднайдення порозуміння між відправником і одержувачем повідомлення.
Таке розуміння права, хоч безсумнівно корисне, тісно пов’язане з владою держави і здійснюваним державними організаціями, а точніше — її керів- никами, способом реалізації суспільного контролю. Суспільні зміни, обмін досвідом, зустрічі різних культур і доктрин змінили такий образ права. Те, що ми звикли вважати правом, виявляється складнішим і багатоаспектним явищем, центром якого, принаймні у нашому культурному колі, залишаєть- ся мова і специфічний, притаманний тільки праву, спосіб її використання. Змінюється також і підхід до інтерпретації. У різнорідній дійсності, що ди- намічно змінюється, завданням інтерпретатора стає надання писаному пра- ву спільного, універсального значення. Доповнення писаного права шляхом мовного аналізу стає природним способом його суспільного функціонуван- ня. При мовному аналізі інтерпретація не є вторинною діяльністю відносно тексту, описом чогось даного “ззовні”, але об’єднується з текстом, роблячи право “інтерпретаційним буттям”.
Функціонування правової системи Європейського Союзу являє собою ілюстративний приклад конституювання, створення права у процесі інтер- претації. Особливе поширення у просторі і специфіка права Євросоюзу ви- ходять за традиційні схеми, визначені певними межами чи якоюсь однією, домінуючою доктриною. Право Євросоюзу, як і сам Євросоюз, є єдністю у багатоманітності, що походить і має своє джерело у розмаїтті культур, прак- тик, інституції, а також етнічних мов. Виклик, пов’язаний з приєднанням до Європейського Союзу наступних держав-учасниць, полягає не тільки у прийнятті спільного правопорядку і пристосуванні до нього національного законодавства, але також і у зміні підходу до права і засвоєнню, не рідко, від- мінної від звичної інтерпретаційної практики. Це не легке завдання, тому що, з одного боку, нормативні акти Євросоюзу підлягають інтерпретації у зовсім іншому системному, мовному або функціональному контексті, а з другого — у кожній правовій культурі діють певні взірці тлумачення, які, природно, вико- ристовуються при інтерпретації права Євросоюзу.
Однак право ЄС має настільки багаті генезис та характерні риси, що їх врахування вимагає від інтерпретатора взяття до уваги і проблем, значно складніших, ніж у разі тлумачення текстів національного права. До найваж- ливіших завдань, які також покладаються на державні органи, належить збе- реження єдності застосування права Євросоюзу. Гарантування єдиного, отже, однакового в усіх державах ЄС, застосування нормативних актів Євросою- зу є основним обов’язком країн-учасниць, що виражається також в єдності результатів тлумачення текстів. Хоч інтерпретаційні практики, що здійсню- ються національними органами і органами Євросоюзу можуть відрізнятися, однак результати інтерпретації мають бути схожими, навіть й ідентичними. Для виконання таких обов’язків органи або національні суди охоче послуго- вуються методами і правилами, напрацьованими доктриною Євросоюзу, на- самперед — судовою практикою Суду Європейського Cоюзу (раніше — Єв- ропейського Суду справедливості).
Формально рішення, винесені Судом, не є джерелом права, але багато представників доктрини наділяють його таким статусом і визнають його високу роль у формуванні права Євросоюзу. Включення Суду до процесу формування права Євросоюзу на рівні з формальним законодавцем, а іноді і переважаючій позиції, пов’язане з рецепцією традиції, джерелом якої є анг- лосаксонська культура і визнання функціонуючого у цій системі прецеденту де-юре як самостійного джерела права. Роль Європейського Суду усередині національних систем починають переймати і національні суди. Процес уні- фікації чи забезпечення відповідності, який називають також гармонізацією, в основному визначається інтерпретаційною практикою, оскільки модифіко- ване національне законодавство, в контексті вимог права Євросоюзу, підлягає оцінюванню, насамперед з точки зору його застосування, а не формального конструювання. Чинниками, які ускладнюють можливість функціонування спільної інтерпретаційної моделі, є багатомовність текстів права Євросоюзу, а також відмінності у розумінні права, його структури, власності або органів у місцевих культурах.
Виключенню небажаних результатів слугують принципи та інтерпрета- ційні директиви, що значною мірою реконструюються на основі практики органів Євросоюзу, особливо Суду Справедливості ЄС. Функція принципів у процесі тлумачення права Євросоюзу виявляється, зокрема, у випадках ви- рішення конструкційних питань або прийняття рішення у рамках визнання в адміністративному порядку або суддівського вільного розсуду (дискреції), зокрема, застосування невизначених понять, загальних понять або вирішен- ня дилем, що виникли через існування відкритого переліку джерел права.
У праві Євросоюзу принципи відіграють ключову роль у визначенні між- системних співвідношень, визначаючи зміст колізійних директив та вирі- шення проблем, пов’язаних з багатомовністю текстів права Євросоюзу і його автономністю понять. У цій перспективі багатомовні тексти права Євросою- зу є тільки початком нового “шляху”. Текст і його мовні значення є лише ви- хідною вказівкою, що доповнюється правничою мовою, і тому функціональ- не (телеологічне) тлумачення, що визнається в доктрині багатьох країн як доповнення до інтерпретації, у світлі права Євросоюзу і його імплементації визнається необхідною і основною вимогою інтерпретаційної процедури.
Посилання
Barents R., The Autonomy of Community Law, the Hague, T. Schilling, The Autonomy of the Community Legal Order: An Analysis of Possible Foundations, Harvard International Law Journal. — 1996. — Vol. 37. — 2004. — 389–409 p.
Doczekalska A. Interpretacja wielojęzycznego prawa Unii Europejskiej (‘Interpretation of the Multilingual European Union Law’), EPS 2006, No. 6, also S. Šarčević, New Approach to Legal Translation, Kluwer Law International 2000.
Doczekalska A. Drafting and interpretation of EU law — paradoxes of legal multilingualism, in: G. Grewendorf, M. Rathert (editor) Formal Linguistics and Law, Berlin 2009, p. 344 et seq.; M. Derlén, In defence of (limited) multilingualism: problems and possibilities of the multilingual interpretation of European Union law in national courts, [in:] Linguistic Diversity and European Democracy, A. L. Kjaer, S. Adamo (editor), Ashgate, 2011. — 144 p.
Doczekalska A., Jaśkiewicz J., Wykładnia aktów wielojęzycznego prawa pochodnego Unii Europejskiej przez polskie sądy administracyjne (‘Interpretation of multilingual derivative law of the European Union by the Polish administrative courts’), №. 5, ZNSA. — 2014. — 73 p, 74–75 p.
Domańska M [in:] A. Wróbel [editor] ‘Stosowanie prawa Unii Europejskiej przez sądy’ (‘Application of the European Union law by courts) — Vol. II, Warsaw, 2007. — 327 p.
Helios J. Pojmowanie wykładni prawa europejskiego w orzecznictwie ETS (‘Understanding Interpretation of the European Union Law in the case-law of the Court of Justice of the European Union’), № 2424, Acta UWr. — 2002. — 117 p.
Mik C. Wykładnia zgodna prawa krajowego z prawem Unii Europejskiej (‘Interpretation of National Law in Conformity with the European Union Law’) [in:] Polska kultura prawna a proces integracji europejskiej (‘The Polish Legal Culture vs. Process of the European Integration’), editor: S. Wronkowska, Kraków, 2005. — 122 p.
Nowak-Far A. ‘Jednolitość prawa unijnego a jego wielojęzyczność’ (‘Uniformity of the European Union law vs. its multilingualism’) [in:] ‘Unia Europejska: zjednoczeni w różnorodności’ (‘The European Union: united in diversity’), editor: C. Mik, Warsaw, 2012. — 77 p.
Phillipson R. English-Only Europe? Challenging Language Policy, London and New York: Routledge 2003.
The judgment of the Court of Justice of the European Union of 5 October 2004, case C-397-403/01 — Bernhard Pfeiffer and others.
The judgments of the Court of Justice of the European Union of 13 December 1989, case C-322/88 — Grimaldi; and of 11 September 2003, case C-207/01 — Altair Chimica SpA.
The judgments of the Court of Justice of the European Union of 6 October 1970, case 9/70 — Franz Grad; of 21 May 1987, case 249/85 — Albako BALM; of 21 May 1987, joined cases C-133/85 — Rau and others; and of 10 November 1992, case C-156/91 — Hansa Fleisch Ernst Mundt GmbH & Co. KG.
The judgment of the Court of Justice of the European Union of 3 October 2000, case C-380/98 — the University of Cambridge.
The judgments of the Court of Justice of the European Union of 1 July 2010, case C-393/08 — Sbarigia; of 7 July 2011, case C-310/10 — Ministerul Justiţiei & Libertăţilor Cetăţeneti; and of 15 September 2011, case C-197/10 — Unió de Pagesos de Catalunya.
The judgment of the Court of Justice of the European Union of 26 May 2011, case C-165/09 — Stichting Natuur en Milieu.
The judgment of the Court of Justice of the European Union of 19 December 2012, case C-363/11 — Epitropos tou Elegktikou Synedriou sto Ypourgeio Politismou kai Tourismou.
The judgment of the Court of Justice of the European Union of 30 September 2003, case C-224/01 — Köbler vs. Austria.
The judgments of the Court of Justice of the European Union in the case of Humblet, 6/60 and in the case of Salgoil, 13/68.
The judgment of the Court of Justice of the European Union, case C-158/80 — Rewe, clause 44.
The judgments of the Court of Justice of the European Union: in the case of Bashir Mohamed Ali Mahdi, C-146/14 PPU, clause 50; in the case of ERSTE Bank Hungary Zrt., C-32/14; in the case of CA Consumer Finance SA, C-449/13, clause 23.
The Judgment of the Court of 15 July 1964, in the case of Costa, 6–64.
The judgment of the Court of Justice of the European Union of 9 March 1978, case 106/77 — Simmental, ECR 1978. — Р. 629.
The judgment of the Court of Justice of the European Union of 16 December 1976, case 33/76 — Rewe, ECR 1976. — Р. 1989.
The judgments of the Court of Justice of the European Union of 10 April 1984, case 14/83 — von Colson and Kamann; of 13 November 1990, case C-106/89 — Marleasing; of 16 December 1993, case C-334/92 — Teodoro Wagner Miret; see also the judgments of 4 July 2006, case C-212/-4 — Adeneler; of 24 January 2012, case C-282/10 — Dominguez and of 16 December 1993, case C-334/92 — Teodoro Wagner Miret.
The judgment of 16 June 2005, case C-105/03 — Pupino.
The judgment of the Court of Justice of the European Union of 1 December 2011, case C-79/10 — Systeme Helmholz GmbH and other judgments referred therein.
The judgment of 6 October 1982, case C-283/81, CILFIT.
Wojtaszek-Mik E. Pytanie prejudycjalne do Trybunatu Sprawiedliwości wspólnot europejskich (Preliminary Rulings to the Court of Justice and European Communities), Warsaw, 2007. — 80 p.
Zirk-Sadowski M. [in:] L. Leszczyński, B. Wojciechowski, M. Zirk-Sadowski, Wykładnia w prawie administracyjnym (Interpretation in Administrative Law), vol. IV, Warsaw. 2012. — 370 p.
