РОЛЬ КОЗАЦЬКОЇ РОЗВІДКИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДРИВНОЇ РОБОТИ В ТИЛУ ЗАГАРБНИКІВ ПІД ЧАС НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ (1648–1657 РР.)

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз розвідувально-диверсійної діяльності, організованої Богданом Хмельницьким на початковому етапі Національно-визвольної війни середини XVII століття. Розглянуто, як унаслідок утворення Української гетьманської держави вона одразу ж опинилася в ролі буферної зони між впливовими сусідами, котрі прагнули зміцнити власні позиції в регіоні. З’ясовано, що, усвідомлюючи вразливість нового державного утворення, Богдан Хмельницький із самого початку свого правління надав великого значення питанням розвідки, активно налагоджуючи систему збору інформації та здійснення підривних заходів.Акцент зроблено на багатогранності козацької розвідки, що не обмежувалася лише шпигунством, а охоплювала організацію повстань, вербування командирів ворожих підрозділів і проведення диверсій у глибокому тилу супротивника. Показано, що, завдяки агентам, гетьман міг швидко реагувати на зміни військово-політичної обстановки: перехоплювати ініціативу, відволікати сили противника на периферійні театри воєнних дій і формувати міцне військо з різних соціальних груп. У дослідженні наведено приклади, коли козаки проводили масштабні акції навіть поза межами власних володінь, зокрема на території Білорусі та околицях Варшави, що суттєво послаблювало оборонні можливості Речі Посполитої. Водночас виявлено низку проблем у координації дій: відсутність єдиного центру керівництва розвідувальною мережею спричиняла розрізненість зусиль, а недоліки в оцінці ворожих планів інколи призводили до воєнних поразок, як у випадку з битвою під Берестечком. У статті також наголошено на ролі розвідки у встановленні союзницьких відносин із Кримським ханством та переманюванням реєстрованих козаків та старшин, що виявилося одним із ключових чинників перших успіхів козацької держави. Зроблено висновок про надзвичайно важливу роль розвідувально-диверсійної діяльності у становленні Гетьманщини та підкреслено, що досвід Хмельницького надалі може слугувати історичним прецедентом, важливим для розуміння сучасних безпекових викликів. Зокрема, дослідження польських джерел і новітніх наукових праць дозволяє уточнити низку фактів, розширити уявлення про масштаби та ефективність козацької розвідки, а також переосмислити її значення для зміцнення державного суверенітету в складних геополітичних умовах.