ПОЛІТИКА НЕЙТРАЛІТЕТУ ШВЕЙЦАРІЇ У ХХІ СТОЛІТТІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

У запропонованій статті досліджено еволюцію інституту нейтралітету Швейцарії; висвітлено нормативно-правові засади статусу нейтралітету Альпійської республіки; проаналізовано практичну реалізацію принципу нейтралітету країни в контексті співпраці з міжнародними організаціями (ООН, ЄС, НАТО); окреслено перспективи й визначено труднощі у дотриманні принципу нейтралітету Швейцарії в сучасних міжнародних реаліях. В дослідженні використаний комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема, проблемно-історичний, діалектичний, системного аналізу, індукції, дедукції, аналогії, абстрагування, узагальнення й конкретизації. Встановлено, що нейтралітет Швейцарії є постійним та має довгу історію. З одного боку, статус нейтралітету означає, що Швейцарія не можу бути втягнена у міжнародні конфлікти; з іншого боку, це допомагає країні реалізовувати пріоритетні завдання у сфері зовнішньої політики, зокрема, щодо сприяння миру та безпеці. Доведено, що завдяки своїй нейтральності, гуманітарним традиціям та досвіду Швейцарія має значний авторитет у сфері підтримки миру. Важливо наголосити, що політика нейтралітету – це частина ідентифікації Швейцарії й розуміння того, що означає бути швейцарцем. З’ясовано, що у правовій базі Швейцарської Конфедерації існує незначна кількість документів, які б розлого трактували нейтральний статус держави. Єдиним фундаментальним документом, який визначає політику нейтралітету Швейцарії є Біла книга, де трактується поняття «швейцарського нейтралітету» та пояснюється засади та принципи зовнішньої політики Швейцарії в контексті цього статусу. Доведено, що реалізація принципу нейтралітету Швейцарії у зовнішній політиці має свою специфіку та особливості, зокрема держава не може вступати в ті організації, де ставитиметься під сумнів її основний принцип. Втім, держава активно співпрацює з міжнародними та регіональними організаціями в різних галузях. За результатами дослідження виявлено позитивні риси політики нейтралітету Швейцарії, що полягають у сприянні економічним зв’язкам, торгівлі, уникненні воєнної участі у міжнародних конфліктах, підтримці миру та безпеки через участь у гуманітарних місіях, продовження зовнішньополітичних традицій. Негативні: недостатня обгрунтованість політики нейтралітету на законодавчому рівні, гальмування інтеграційних процесів щодо ЄС та НАТО; відсутність тотальної гарантії безпеки на міжнародному рівні, зважаючи не то, що агресори та диктатори можуть по-різному інтерпретувати законодавство про нейтралітет, провокуючи нові війни та конфлікти.