РОЛЬ ДИПЛОМАТІЇ ІРЛАНДСЬКОЇ ДІАСПОРИ США У МИРНОМУ ПРОЦЕСІ В ПІВНІЧНІЙ ІРЛАНДІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/2523-4625-2024-1(73)-8

Ключові слова:

діаспоральна дипломатія, ірландська діаспора США, північноірландський конфлікт, мирний процес, Ірландська республіканська армія (ІРА), CША, Північна Ірландія

Анотація

У статті проведено дослідження ролі діаспоральної дипломатії ірландської діаспори США у врегулюванні північноірландського конфлікту. Актуалізовано, що діаспори, є впливовими акторами на світовій політичні арені і можуть грати суттєву роль у підтриманні мирного процесу на історичній батьківщині. Виходячи з актуальності основна мета даного дослідження полягає у визначенні механізмів залучення ірландської діаспори у мирне врегулювання північноірландського конфлікту. Північноірландський конфлікт ілюструє можливість залучення потенціалу діаспори і механізмів діаспоральної дипломатії, які можуть бути використані діаспорою з метою впливу на миротворчий процес. Показано, що історично складні відносини між Великобританією та Ірландією вплинули на ірландську діаспору США, а також на її діяльність. Аргументовано, що велика і впливова ірландська діаспора США стала розглядатися ірландськими політиками як ресурс, який можна використовувати для досягнення дипломатичних цілей Ірландії. Складна модель взаємодії між ірландськими націоналістичними політиками, ірландсько-американською діаспорою, критично налаштованими ірландсько-американськими політиками та урядом США демонструє, що участь діаспори може сприяти миру, навіть якщо це суперечить історичним дипломатичним відносинам та кидає їм виклик. Доведено, що діаспорні організації здатні надавати як фінансову допомогу, так й потужну політичну підтримку. Аргументована позиція політиків Ірландії сприяла зміні підходів та стратегії американської діаспори щодо конфлікту у Північній Ірландії. Нова стратегія створила можливості залучення США у мирний процес у якості посередника, що стало ключовим чинником у трансформації конфлікту. У цьому процесі важливу роль відіграли ірландські діаспорні структури та проірландське лобі США. Аргументовано, що в умовах глобалізації, трансформації міжнародного порядку та системи міжнародних відносин трансформуються і відносини між ірландськими лідерами, ірландсько-американською діаспорою, ірландсько-американськими політичними елітами та американською дипломатією. Тому, особливого значення набувають транснаціональні мережі захисту інтересів, що пов’язані з ірландською діаспорою, та їх вплив на американську дипломатію. Доведено, що в умовах глобальних трансформацій країнам слід зосередитись на спілкуванні та співпраці між великою кількістю учасників діаспоральної дипломатії. Загальна культура та діяльність міністерств закордонних справ мають бути наповнені довірою, відкритістю та прозорістю. Центральне місце в «новій дипломатії» займає ідея про те, що громадяни відіграють помітнішу роль, ніж раніше, що також поширюється і на діаспори.

Посилання

Clancy M-A. C. The Lessons of Third-Party Intervention? The Curious Case of the United States in Northern Ireland / in T.J. White (ed.), Lessons from the Northern Ireland Peace Process, Madison: University of Wisconsin Press. 2013. P. 173–197.

Dixon P. «Rosy Catholics» and «Dour Prods»: President Clinton and the Northern Ireland Peace Process. International Politics. 2010. Vol. 47 (2). P. 210–228.

Duggan J. P. Neutral Ireland and the Third Reich. Dublin: Gill and Macmillan, 1985.

Dumbrell J. Personal Diplomacy: Relations between Prime Ministers and Presidents / in A. P. Dobson, Steve Marsh (eds), Anglo-American Relations: Contemporary Perspectives, London: Routledge. 2013. P. 82–104.

Gartner J. D. In Search of Bill Clinton: A Psychological Biography. New York: St. Martin’s. 2008.

Good Friday Agreement. Agreement reached in the multi-party negotiations. 10 April 1998. Belfast.URL: https://cain.ulster.ac.uk/events/peace/docs/agreement.htm.

Gonzalez J. Diaspora Diplomacy: Philippine Migration and its Soft Power Influences, USA: Mill City Press, 2012.278 p.

Keown G. First of Small Nations: The Beginnings of Irish Foreign Policy in the Interwar Years, 2016. 1919–1932. Oxford: UP.

Lyons T. Diaspora Lobbying and Ethiopian Politics, Diaspora Lobbies and the US Government: Convergence and Divergence in Making Foreign Policy / ed. Dewing J., Segura R. NYU Press, 2014.

Marnane D. The Third Brigade: A History of the Volunteers/IRA in South Tipperary, 2018. 1913–1921. Tipperary: Tipperary County Council.

McLoughlin P. J. Assessing the Importance of Ideas and Agency in the Northern Ireland Peace Process / in T.J. White (ed.), Theories of International Relations and Northern Ireland, Manchester, Manchester UP. 2017. P 74–92.

O’Cleary C. The Greening of the White House: The Inside Story of How America Tried to Bring Peace to Ireland, Dublin: Gill and Macmillan, 1996.

Rana K. S. 21st Century Diplomacy: A practitiones’s. Continuum, USA, 2011.392 p.

Smart B. Sociology, Globalisation and Postmodernity: Comments on the Sociology for one world’ thesis. International Sociology. 1994. Vol. 9, No. 2. P. 149–159.

Whelan B. United States Foreign Policy and Ireland: From Empire to Independence, 2006. 1913–1929. Dublin: Four Courts Press.

White T., Pausa E. When did the Irish-American Diaspora Make a Difference? Influencing US Diplomacy towards Northern Ireland. Studi irlandesi. A Journal of Irish Studies, 2019. Vol 9 (9). P. 329–346. URL: https://doi.org/10.13128/SIJIS-2239-3978-25520.

White T. J., Murphy M. C. Soft Power, Third Parties, and Promoting Peace: The Role of State and Regional Actors. Presented at the Annual Meeting of the International Studies Association. February 20, 2015. New Orleans, Louisiana.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-06-26

Як цитувати

МАРУСИНЕЦЬ, М. (2024). РОЛЬ ДИПЛОМАТІЇ ІРЛАНДСЬКОЇ ДІАСПОРИ США У МИРНОМУ ПРОЦЕСІ В ПІВНІЧНІЙ ІРЛАНДІЇ. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, (1(73), 53-60. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2024-1(73)-8