ЕВОЛЮЦІЯ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ: ЯК СУЧАСНІ ДЕРЖАВИ ФОРМУЮТЬ ПАРЛАМЕНТСЬКЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО

Автор(и)

  • Юрій ПРОКОПЕНКO Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського» https://orcid.org/0009-0004-5750-9462

DOI:

https://doi.org/10.32689/2523-4625-2025-2(78)-18

Ключові слова:

виборчі системи, парламентаризм, політичне представництво, регіони, демократія, інститут, політичний процес

Анотація

У статті проведено комплексний аналіз еволюції виборчих систем у контексті становлення парламентаризму як інституту демократії. Розглянуто трансформацію моделей – від античних форм прямого народовладдя до сучасних мажоритарних, пропорційних, змішаних та альтернативних систем у різних країнах з урахуванням історичних і культурних особливостей. Автор аналізує внесок класиків політичної думки – Ж.-Ш. де Борда, Н. Кондорсе, К. Ерроу, М. Дюверже, Р. С. Каца, Дж. Сарторі, Г. Б. Павелла, Н.-К. Борманна та М. Голдера, що допомагає простежити генезу і політичні наслідки виборчих моделей. Виявлено глобальну тенденцію до переходу від мажоритарних до пропорційних і змішаних систем, особливо в країнах, що зазнали політичних трансформацій наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Застосовано міждисциплінарний підхід, що пояснює вплив виборчих механізмів на якість демократичного представництва, легітимність, політичну інклюзивність та підзвітність влади. Показано, що парламент є основним простором узгодження інтересів різних соціальних груп, а ефективність його роботи залежить від дизайну виборчої системи, політичної культури та дотримання демократичних процедур. Проаналізовано класичні системи: мажоритарну відносної більшості (FPTP); абсолютної більшості у два тури (TRS); пропорційну за партійними списками (List PR). Особливу увагу приділено змішаним системам, що поєднують персоналізоване й партійне представництво. Описано також альтернативні моделі: AV, Block Vote, SNTV, STV. Показано регіональні особливості поширення систем і тенденції до змішаних моделей у країнах з високою політичною конкуренцією.У підсумку доведено, що виборча система формує парламентську структуру, впливає на партійну систему, політичну стабільність і суспільну довіру. Автор використовує інституційний, історичний і порівняльний підходи для окреслення глобальних трендів і національних особливостей електоральної архітектури.

Посилання

Азаренко Т. Парламентський бікамералізм та адміністративно-територіальна реформа. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 11. С. 171–174.

Афанасьєва М. В. Виборча інженерія в Україні. Одеса, Юрид. л-ра. 2014. 433 с.

Бабинська Н., Костантинівська А., Рибій О., Бондарчук А. А як у них? Світові парламентські практики. Створено в рамках програми USAID «Пада: підзвітність, відповідальність, демократичне парламенстьке представнмцтво». ГМ «ОПОРА». К. : ФОП П’ятаков Ю.О., 2016. 79 с.

Білоус А. Виборчі системи : світовий досвід на українському ґрунті. Трибуна. 1996. № 8–9. С. 22 –35.

Гошовська В. А. Парламентаризм: підручник. 3-ге вид., допов. й розшир. / В. А. Гошовська та ін. Київ: КНУ імені Тараса Шевченка, 2024. 592 с.

Мохончук Б. С. Виборчі системи: порівняльно-правове дослідження. Харків: Юрайт, 2021. 306 с. URL: https://library.nlu.edu.ua/POLN_TEXT/SENMK/Mohonchuk-21.pdf (дата звернення: 25.05.2025).

Осадчук І. Ю. Атипові парламентські системи правління (на прикладі країн Африки, Південної Америки й Океанії). Регіональні студії. 2019. № 17. С. 42–45. URL: https://filos.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/11/Osadchuk_Atypical-parliamentary-system_African_South-American_Oceanian-countries-1.pdf (дата звернення: 23.04.2024)

Рибачук М., Райковський Б. Аналіз концепцій сучасних моделей виборчих систем. Політичний менеджмент. 2009. № 3(36). С. 46−59. URI: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/59801

Ромців О., Микієвич Л. Виборчі системи: переваги, недоліки, пошуки оптимальних варіантів. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2023. №3(39). С. 281–288. DOI: http://doi.org/10.23939/law2023.39.281.

Узун Ю. В. Архітектура регіонального представництва в системах багаторівневих відносин. Політичне життя. 2023. Вип. 3. С. 48−64. DOI: https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.3.7

Чупрін Р. В. Гібридні виборчі системи в сучасному світі: основні різновиди та тенденції застосування на загальнонаціональному рівні. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. 2016. № 1/2(29/30). С. 54–61. DOI: https://doi.org/10.20535/2308-5053.2016.1/2(29/30).119154.

ACE Electoral Knowledge Network. Comparative Data. URL: https://aceproject.org/epic-en/ (date of access: 02. 06. 2025).

Bormann N.-C., Golder M. Democratic Electoral Systems around the World, 1946–2011. Electoral Studies. 2013. Vol. 32, No. 2. P. 360–369.

CALRE. The Conference of European Regional Legislative Assemblies. URL: https://www.calrenet.eu/(date of access: 02. 06. 2025)

Duverger M. Les Partis Politiques. Paris: Librairie Armand Colin, 1951. 476 p.

IPU Parliamentary Elections Data. URL: https://data.ipu.org/compare/ (date of access: 02. 06. 2025)

RLEG. Conference of European Regions with Legislative Power. URL: https://rleg.eu/ (date of access: 02. 06. 2025).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-10-01

Як цитувати

ПРОКОПЕНКO Ю. (2025). ЕВОЛЮЦІЯ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ: ЯК СУЧАСНІ ДЕРЖАВИ ФОРМУЮТЬ ПАРЛАМЕНТСЬКЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, (2(78), 119-127. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2025-2(78)-18