РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ У СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: ВІД ЗАГРОЗ ДО ПРОАКТИВНИХ СТРАТЕГІЙ

Анотація

Мета дослідження – виявити онтологічну природу ризику в якості категорії управління майбутнім в умовах стратегічної невизначеності, а також обґрунтувати необхідність створення спеціалізованих інте- лектуальних інструментів для ефективного ризик-менеджменту в різних сферах, зокрема у сфері держав- ного управління. У статті проаналізовано категоріальний зміст поняття ризику як феномену, що виникає на межі теперішнього й майбутнього. Особливу увагу приділено концептуалізації управління ризиками як інструменту підвищення ефективності управлінських рішень.Методологія дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує філософсько-ка- тегоріальний аналіз, логіко-семантичну реконструкцію понять, елементи системного мислення, а також інтерпретацію міжнародних стандартів управління ризиками (зокрема ISO 31000:2018 та ISO 31010:2009).У межах аналізу джерел застосовано також порівняльно-правовий аналіз українських нормативно-право- вих актів та міжнародних документів щодо термінів «ризик», «невизначеність», «загроза» і «небезпека».Наукова новизна полягає у формулюванні нового бачення ризику як інтелектуального інструменту управ- ління майбутнім у контексті теперішніх рішень. Ризик інтерпретується як вимірювана форма невизначе- ності, що дає змогу проєктувати поточні дії з урахуванням можливих майбутніх сценаріїв. Запропоновано розглядати ризик як керовану невизначеність, що потребує розробки спеціалізованих моделей реагування.Доведено, що ризик виконує функцію інтегративної управлінської категорії, яка дозволяє не лише ідентифіку- вати потенційні загрози, а й формувати проактивні стратегії прийняття рішень на рівні будь якої політики.Висновки. Ризик є ключовим елементом стратегічного управління в умовах багатозначної та динамічної невизначеності. Він постає не лише як виклик, а й як інструмент конструктивного формування майбут- нього. Ефективний ризик-менеджмент вимагає створення цілісного інтелектуального інструментарію, що поєднує аналітичні, прогностичні та нормативні механізми. У цьому контексті управління ризиками – це не лише реакція на потенційні небезпеки, а й активна стратегія проєктування безпечного й передбачуваного майбутнього. Стандартизація підходів до ризик-менеджменту (зокрема ISO 31000) створює методологічну основу для уніфікованого виявлення, аналізу й реагування на ризики у різних сферах: від державного управ- ління й національної безпеки – до економіки, техносфери та соціального середовища.