ТЕРМОГРАВІМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІНІМЕНТУ «ВЕТМІКОДЕРМ» ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ В ТОПІЧНІЙ ПРОТИГРИБКОВІЙ ТЕРАПІЇ

Анотація

Лінімент «Ветмікодерм» на основі 4–((5–(децилтіо)–4–метил–4H–1,2,4–триазол–3–іл)–метил)морфоліну є актуальним завдяки вираженій антимікробній, протизапальній та регенеративній дії, підтвердженій доклінічними випробуваннями. Ця топічна лікарська форма забезпечує ефективне лікування дерматомікозів у тварин, сприяючи швидкому відновленню, зниженню витрат на терапію та підвищенню продуктивності тваринництва. Метою дослідження є обґрунтування температурного режиму виготовлення топічного лініменту з 4–((5–(децилтіо)–4–метил–4H–1,2,4–триазол–3–іл)–метил)морфоліном, який забезпечує отримання стабільної лікарської форми для зовнішнього застосування з високими фармакотехнологічними та споживчими характеристиками. Методологія. Для термогравіметричного аналізу досліджено лінімент «Ветмікодерм» для терапії дерматомікозів, його емульсійну основу та складові: 4–((5–(децилтіо)–4–метил–4H–1,2,4–триазол–3–іл)–метил)морфолін, пропіленгліколь, оливкову олію, ізоемульгатор, віск Polawax, емульгатор Ercawax CE. Аналіз проведено на «Shimadzu DTG–60» з платиново-платинородієвою термопарою. Зразки (19,06–37,42 мг) нагрівали від 19 до 251°C (10°C/хв) з еталоном α–Al2O3. Дериватограми (T, DTA, TGA) відобразили температурні зміни, втрату маси та теплові ефекти, дозволяючи оцінити стабільність компонентів. Результати та їх обговорення. Термогравіметричний аналіз лініменту «Ветмікодерм» та його компонентів показав, що активний фармацевтичний інгредієнт 4–((5–(децилтіо)–4–метил–4H–1,2,4–триазол–3–іл)–метил) морфолін є термічно стабільним до 154°C, втрачаючи лише 6% маси при 248°C. Допоміжні речовини (пропіленгліколь, оливкова олія, ізоемульгатор, віск Polawax, емульгатор Ercawax CE) також стабільні в діапазоні 70–90°C, що підтверджує можливість їх використання у технологічному процесі без деградації. Лінімент–плацебо втрачає 22% маси при 85°C через випаровування вологи, тоді як повна формуляція «Ветмікодерм» демонструє поступову втрату маси: 1,9% при 43,5°C (0,22 мг), 14% при 72,9°C (3,07 мг), 48,4% при 172,6°C (10,65 мг) і 63,2% при 249,7°C (13,92 мг). Це пов’язано з поступовим видалення летких компонентів (води та пропіленгліколю) та подальшою термічною деструкцією допоміжних речовин. Відсутність значних екзо- чи ендотермічних піків на кривих DTA свідчить про відсутність хімічних взаємодій між компонентами, що забезпечує стабільність рецептури. Дані засвідчують доцільність виготовлення лініменту при 70–90 °C у закритій системі (герметичні умови) для гарантування збереження його фармакотехнологічних властивостей. Висновки. На основі термогравіметричного аналізу встановлено, що технологічний процес виготовлення лініменту «Ветмікодерм» доцільно проводити при температурі 70–90°C у герметичному обладнанні. Результати ТГА підтверджують, що компоненти рецептури не вступають у хімічні взаємодії між собою, що забезпечує стабільність лініменту як суміші складових. На основі отриманих результатів термогравіметричного аналізу та комплексної оцінки термічної стабільності компонентів лініменту «Ветмікодерм», подальші дослідження можуть бути спрямовані на розширення науково-практичних аспектів розробки та впровадження препарату у виробництво.