ДОМІНАНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА КОМУНІКАТИВНО- ІНТЕРАКТИВНОГО ПАТЕРНУ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Мета статті полягає в аналітичному розгляді процесуальних обставин комунікативно-інтерактивних відносин особистості при організації та здійсненні спільної діяльності, пов'язаної з розподілом ролей та утворенням відповідно до цього функціональної структури групи як колективного суб'єкта. На підставі аналітичних міркувань із опорою на реінтерпретацію низки предметних досліджень доводиться, що переживання індивідом власної суб'єктної значущості виступає як аналог усвідомлення власної ресурсності. Відзначається, що у сфері суб'єкт-суб'єктних відносин повторення таких переживань створює передумову для закріплення поведінкового патерну. Наголошується, що прояви домінантності пов’язані з певним видом активності (поведінкова, комунікативна, інтерактивна), в якій один із партнерів приймає на себе лідируючу функцію в результаті порівняння себе з партнером за ознаками, актуальними саме для цієї або аналогічних ситуацій. Новизна пропонованого трактування домінантності визначається думкою про те, що психологічною передумовою домінування є переживання власної ресурсності, що у комунікативно-інтерактивних відносинах виявляє себе у феномені взяття на себе ініціативи при організації активності колективного суб'єкта, де кожен із учасників запозичує з нього відповідну частку домінантності, яка відповідає його власному суб'єктному статусу, посилюючи його за рахунок соціального научіння спостережуваним комунікативно-інтерактивним функціям та аутопоезисного пізнання, завдяки чому соціальна спільнота отримує можливість перетворюватися на мультисуб'єктне квазі-домінантне утворення, що володіє відповідними навичковими схемами ініціювання, які в міру їх розвитку та накопичення утворюють основу для виникнення відповідних ознак домінантності у складі комунікативно-інтерактивного патерну особистості.