ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ
Анотація
Згідно з пропонованою регулятивно-детерміністською парадигмою [3], самореалізація будь- якого соціального суб’єкта — від окремої особи до корпорації та держави — зумовлює ефективність його діяльності щодо задоволення своїх потреб. Останні є детермінантами активності суб’єктів, спрямованої на творення матеріальних та інформаційно-ідеальних (духовних) цінностей штучно-природного і соціального середовища. Творення цінностей — це антиентропійний процес, що потребує зусиль, затрат матеріальних та інтелектуальних ресурсів, спрямованих на подолання спонтанної руйнації ціннісного середовища. Для технічного і культурного прогресу процес творення цінностей має випереджати процес руйнації, деградації середовища. Виробництво необхідно спрямувати на протистояння цим руйнівним процесам шляхом створення штучного ціннісного середовища. І саме у випереджаючому процесі творення матеріальних і духовних цінностей реалізує себе соціальний суб’єкт — юридична чи фізична особа.
Посилання
Гибсон Дж. Л„ Иванцевич Д. М., Доннелли Д. Х.-мл. Организации: поведение, структура, процессы. — М., 2000.
Джуэлл Л. Индустриально-организационная психо-логия. — СПб., 2001.
Циба В. Т. Соціологія особистості: системний під¬хід. - К., 2000.
