МОДЕЛЬ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Анотація

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню моделі резильєнтності студентської молоді в контексті сучасних соціально-економічних та освітніх викликів. Резильєнтність розглядається як інтегральний психологічний механізм, що забезпечує здатність особистості адаптуватися до стресових ситуацій, долати труднощі та підтримувати емоційний баланс у складних життєвих умовах. У межах дослідження проаналізовано основні підходи до визначення феномену резильєнтності, що представлені у працях зарубіжних та вітчизняних науковців. Виокремлено три ключові підходи до її розуміння: резильєнтність як особистісна характеристика, як процес активної адаптації та як результат взаємодії особистості із соціальним середовищем. Визначено, що розвиток резильєнтності у студентської молоді є важливим чинником їхньої психологічної стійкості, здатності до ефективного вирішення проблем, академічної успішності та загального психоемоційного благополуччя. Окреслено основні психологічні предиктори резильєнтності, які включають емоційну саморегуляцію, соціальну підтримку, оптимізм, гнучкість мислення та стратегічне планування. Визначено, що формування резильєнтності залежить від ряду внутрішніх та зовнішніх факторів, серед яких: індивідуальні особливості, сімейне середовище, соціальне середовище, навчальна сфера, культурні та соціальні фактори. Модель резильєнтності студентської молоді є багатовимірною системою, що включає оптимізм, соціальну підтримку, самопроєктування, самоставлення, цілепокладання та смисли. Отримані результати можуть бути використані у сфері освітньої психології, профілактичної психології та педагогіки, сприяючи розробці методик підвищення стресостійкості студентської молоді, що дозволить їм ефективніше адаптуватися до викликів сучасного суспільства та розвивати особистісний потенціал.