СТАВЛЕННЯ ДО КОРУПЦІЇ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ

Анотація

На сьогодні корупція залишається поширеним явищем у багатьох країнах світу, особливо в державах із низьким рівнем демократії та прозорості. Вона руйнує економічні та політичні системи, створюючи нерівність, підриваючи довіру до влади й гальмуючи соціально-економічний розвиток. Дослідження психологічних аспектів ставлення до корупції обумовлено його значущістю для розуміння причин і наслідків корупційної поведінки, а також для розробки ефективних стратегій боротьби з корупцією на рівні особистості, суспільства та держави. Метою роботи є виявлення психологічних характеристик ставлення до корупції громадян, його особливостей. У статті подається відмінність між ставленням та сприйняттям корупції. Наголошується, що ставлення до корупції – це особистісна внутрішня установка, яка визначає поведінкову реакцію, тоді як сприйняття корупції стосується оцінки цього явища в суспільному контексті. Розглядаються види ставлення до корупції, яке може варіюватися від активного неприйняття та опору корупційним діям до нейтральної або свідомої підтримки корупції з численними проміжними станами. Розкриваються витоки корупції через «трикутника шахрайства» Крессі (ситуація, мотивація, виправдання) із додаванням четвертого елемента – особистісних здібностей; через тісний зв’язок із такими явищами, як депривація, фрустрація та девіація, які взаємно підсилюють одне одного і штовхають індивіда до «коротких шляхів» задоволення потреб. Робиться акцент на тому, що проблема корупції пов’язана з певними особистісними рисами (брак емпатії, егоцентризм, маніпулятивність, почуття винятковості, уникнення відповідальності). Відзначається зв’язок «темної тріади особистості» (нарцисизм, психопатія та макіавеллізм) з корупційною поведінкою. Макіавеллісти виправдовують корупцію як стратегію, нарциси використовують її для зміцнення статусу, а психопати ігнорують моральні заборони.