САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ І ПСИХОТЕРАПЕВТІВ ЯК КРИТЕРІЙ ЇХ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/maup.psych.2025.3.23

Ключові слова:

самоактуалізація, професійне здоров’я, психологічне благополуччя, практичні психологи і психотерапевти, умови воєнного стану

Анотація

Стаття присвячена теоретичному і емпіричному дослідженню актуальної у сучасних реаліях воєнного стану в Україні проблеми самоактуалізації як одного з важливих критеріїв і особистісних ресурсів психологічного благополуччя та професійного здоров’я практичних психологів і психотерапевтів. На основі теоретичного аналізу літератури автори простежують взаємозв’язок між феноменами самоактуалізації, психологічного благополуччя та професійного здоров’я. Підкреслено, що самоактуалізація грає важливу роль у підтримці і збереженні психологічного благополуччя та професійного здоров’я практичних психологів і психотерапевтів, оскільки передбачає самопізнання, розуміння і прийняття себе й інших людей, успішну реалізацію власного потенціалу і досягнення внутрішньої гармонії, що є критично важливим для надання якісної психологічної допомоги та своєчасного моніторингу фахівцями власних проблем, знаходження ними ефективних засобів самодопомоги і стратегій самовідновлення у складних умовах воєнного стану. Результати емпіричного дослідження продемонстрували наявність у більшості практичних психологів і психотерапевтів високого рівня самоактуалізації з вираженою автономністю, прагненням до саморозвитку, актуалізації своїх здібностей, спонтанністю, прийняттям інших людей і себе, здатністю до підтримки гармонійних взаємин та творчим відношенням до життя. Водночас, більшість досліджуваних мали середній та низький рівень прояву таких психічних станів як тривожність, фрустрація, агресивність, ригідність. Проте, у вибірці була присутня незначна кількість фахівців з високим рівнем цих негативних психічних станів та з низьким рівнем самоактуалізації, що вказує на наявність у них серйозних внутрішніх конфліктів, відчуття нереалізованості у житті й професійній діяльності. Кореляційний аналіз показав, що практичні психологи і психотерапевти з кращими показниками самоактуалізації одночасно є менш тривожними і ригідними, більш емоційно врівноваженими і стресостійкими, мають вищу фрустраційну толерантність. Тобто, самоактуалізація допомагає фахівцям ефективно боротися з надмірним стресом та іншими негативними психоемоційними станами, що в свою чергу, знижує вірогідність появи в них емоційного виснаження як однієї з ознак професійного вигорання та сприяє збереженню їх психологічного благополуччя і професійного здоров’я в умовах воєнного стану в Україні.

Посилання

Вербицька Л. Професійне здоров’я особистості в воєнний час: теоретико-прикладний аспект . Психологічний журнал. 2024. № 12. С. 94–101.

Гомонюк В. О. Самоактуалізація та самореалізація особистості: сучасні наукові уявлення. Materialy ІХ Międzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji «Europejska nauka XXI powieka – 2013». Vol. 22: Psychologia i socjologia. Politologija. Przemisl: Nauka i studia, 2013. S. 21–26.

Дзюба Т. Аксіопсихологічні аспекти професійного здоров’я особистості. Психологія особистості. 2016. № 1 (7). С.169–182.

Долінська Ю. Г. Самоактуалізація особистості майбутнього психолога у процесі професійної підготовки : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2000. 196 с.

Завгородня О. В. Професійне здоров’я вчителя: інтегративний підхід. Психічне здоров’я особистості у кризовому суспільстві: збірник матеріалів IV Всеукраїнської науково-практичної конференції (18 жовтня 2019 року). Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2019. С. 96–100.

Кашлюк Ю. І. Основні чинники, які впливають на психологічне благополуччя особистості. Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України. 2016. Вип. 34. С. 170–186.

Корольчук В., Кривда К.. Категорія здоров’я та його психологічного забезпечення у науковій літературі. Вісник Національного університету оборони України. 2023. № 75 (5). С. 48–57.

Котлова Л. О., Марчук К. А. Психологічне благополуччя: до проблеми дефініції поняття. Психічне здоров’я особистості у кризовому суспільстві: збірник тез Всеукраїнської науково-практичної конференції / упоряд. Н.М. Бамбурак. Львів.: ЛьвДУВС, 2018. С. 216–219.

Мешко Г. Професійне здоров’я як показник якості професійного життя. Збірник тез Ⅱ Міжнародної наукової конференції молодих учених та студентів „Філософські виміри техніки“, 4-5 грудня 2019 року. Т. : ТНТУ, 2019. С. 148–150.

Мешко Г. М., Мешко О. І. Ґендерні аспекти професійного здоров’я вчителя. Педагогіка здоров’я: збірник наукових праць ІХ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Педагогіка здоров’я» (27–28 вересня 2019 р.). Чернігів, 2019. С.138–142.

Нікітчук, У. І., Федун, В. П. Операціоналізація поняття «психоемоційне благополуччя особистості». Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія. 2022. № 3. С. 20–25.

Олександров Ю. М. Саморегуляція як чинник психологічного благополуччя студентської молоді : автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. Харків, 2010. 23 с.

Радько О. В. Феномен психологічного благополуччя особистості в сучасній психології та його компоненти: теоретична модель. Теорія і практика сучасної психології. 2019. № 6, Т. 1. С.148–152.

Старинська Н. В. Особливості самоактуалізації майбутніх психологів у процесі професійної підготовки: монографія. Київ: «Інтерсервіс», 2015. 178 с.

Усачова Л. В. Самоактуалізація як чинник психологічного благополуччя практичного психолога. Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету : збірник наукових праць звітно-наукової конференції викладачів університету за 2012 рік, 9–10 лютого 2013 року / укл. Г. І. Волинка, О. В. Уваркіна, О. П. Ємельянова. К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. С. 167–169.

Шаронова І. В. Психічне здоров’я особистості як предмет психологічного дослідження. Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. 2013. Вип. 20. С. 738–747.

Шевчук В. В. Еволюція наукових поглядів на поняття «психологічне благополуччя». Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПСИХОЛОГІЯ. 2024. № 2. С.71–76.

Яворовська Л. М. Теоретичні підходи до визначення психологічного благополуччя особистості. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія : Психологія. 2011. № 985. Вип. 48. С. 46–49.

McCormack H. M., MacIntyre T. E., O’Shea D., Herring M. P. and Campbell M. J. The Prevalence and Cause(s) of Burnout Among Applied Psychologists: A Systematic Review. Frontiers in psychology. 2018. Vol. 9: 1897. doi: 10.3389/fpsyg.2018.0189 (індексовано в Scopus).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-28

Як цитувати

КОНЯЄВА, Л., & КАРПОВА, Н. (2025). САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ І ПСИХОТЕРАПЕВТІВ ЯК КРИТЕРІЙ ЇХ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, (3 (68), 160-171. https://doi.org/10.32689/maup.psych.2025.3.23

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають