ЗАПОБІГАННЯ ПРОФЕСІЙНОМУ ВИГОРАННЮ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ У КОНТЕКСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇХ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ’Я В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті представлено теоретичне дослідження проблеми, яка викликає значний науковий інтерес, особливо під час війни в Україні, оскільки відбулося вагоме підвищення попиту на психологічну допомогу різним верствам населення з психотравматичним досвідом. Наші психологи вимушені працювати в складних обставинах численних викликів, що спричиняє зростання у них психічного напруження, перевтоми, емоційного виснаження та підвищує ризик появи професійного вигорання і порушення їх професійного здоров’я. Автором розкрито сутність феномену професійного здоров’я через призму трьох основних його концептуальних моделей – адаптаційної, інтегративної та екзистенціально-гуманістичної. З’ясовано, що професійне вигорання негативно впливає на всі компоненти професійного здоров’я фахівця: фізичний (біологічний), психічний, соціальний, духовний. Акцентовано увагу на тому, що професійна діяльність психологів відзначається високою вірогідністю появи у них професійного вигорання у зв’язку зі значною психоемоційною напругою, необхідністю надання професійної допомоги клієнтам з різноманітними психологічними проблемами, перевантаженістю спілкуванням з ними, і особливо в умовах суспільних викликів (пандемія, війна). Визначено специфіку професійного вигорання практичних психологів з врахуванням психологічних особливостей їх професійної діяльності. З’ясовано, що розвиток професійного вигорання у психологів відбувається через емоційне виснаження, а завершення циклу його формування проявляється у вираженому рівні редукції особистих досягнень, яка супроводжується низькою самооцінкою та незадоволеністю продуктивністю своєї праці. Виокремлено основні шляхи запобігання професійному вигоранню практичних психологів, які допомагають збереженню їх професійного здоров’я, серед яких особливо важливими є опанування стратегіями емоційної саморегуляції, тайм-менеджменту, розвиток стресостійкості, навичок аутотренінгу і релаксації, професійна підтримка та супервізія, а також особистісні стратегії самодопомоги, удосконалення навичок цілепокладання, сенсотворення та опанування стратегіями самореалізації.