КОНСТИТУЦІЙНА СУТНІСТЬ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЯК ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ ТА ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Анотація

Анотація. Конституція України, як і переважна більшість конституцій демократичних держав, закріпила основні принципи, на яких будується взаємодія влади та громадянського суспільства та забезпечується свобода дій громадян та їх об’єднань у процесі такої взаємодії, що в цілому дозволяє говорити про наявність в українській системі публічного управління необхідного нормативного фундаменту для інституціоналізації громадського контрольного механізму. Враховуючи відсутність текстуального формулювання поняття громадського контролю в Конституції України, слід зробити висновок, що громадський контроль сам по собі детермінований наявністю конституційних норм, що закріплюють суспільні відносини, пов’язані з формуванням, агрегуванням і акумулюванням суспільних інтересів та їх зовнішнім вираженням у процесі взаємодії держави та громадян. Проте слід зазначити, що перелік конституційних норм, яких можна вважати основою існування громадського контролю та такими, що сприяють формуванню громадських інтересів, не обмежується лише перерахуванням основних прав і свобод, а передбачає і наявність так званих норм-принципів, які в найбільш загальному вигляді закладають фундамент у розвиток відносин у зазначеній сфері. 59 Виходячи з зазначеного, конституційну сутність громадського контролю визначають такі елементи системи конституційного права, як основи конституційного ладу та основні права та свободи людини та громадянина. Мета статті. Метою проведеного в поданій статті дослідження є уточнення конституційної сутності громадського контролю як форми взаємодії публічної влади та інститутів громадянського суспільства. Методологія. Держава, що будує систему внутрішнього управління на основі владної діяльності народу та концепції народного суверенітету, виключає можливість узурпації та абсолютизації державної влади, появи моноцентричних владних відносин, що у свою чергу передбачає публічне прийняття рішень та дій на основі врахування інтересів та думок суспільства. У цьому контексті представляється вельми логічним диференціювання в науці публічного управління влади на державну владу, місцеве самоврядування і громадський контроль, які збалансовані за завданнями, спрямованості дії і взаємодоповнюють один одного в системі публічного управління. Наукова новизна. Уточнено конституційну сутність громадського контролю як форми взаємодії публічної влади та інститутів громадянського суспільства, що визначає його такими ознаками: у якості основної функції, що здійснюється інститутами народовладдя з метою забезпечення відкритості, демократичності та незалежності діяльності органів державної влади; здійсненням не лише за діяльністю органів публічної влади, а й за процедурою їхнього формування, зокрема за перебігом виборчого процесу; застосуванням як до безпосередньо самих органів публічної влади, так і до їх посадових осіб. Висновки. Проведений аналіз дозволяє зробити кілька висновків. По-перше, громадський контроль є основною функцією, що здійснюється інститутами народовладдя з метою забезпечення відкритості, демократичності та незалежності діяльності органів державної влади. Конституція України наділяє громадян України правом брати участь у відправленні правосуддя, стосується громадян саме як осіб, які не беруть професійної участі у відправленні правосуддя, у діяльності судової влади; така участь покликана сприяти підвищенню довіри до судової влади, вона є однією з визнаних форм громадського контролю за здійсненням правосуддя через присяжних. По-друге, громадський контроль може здійснюватися не лише за діяльністю органів публічної влади, а й за процедурою їхнього формування, зокрема за перебігом виборчого процесу. Так, громадські об’єднання у передбаченому виборчим законодавством порядку вправі здійснювати громадський контроль за організацією та проведенням виборів, направляти своїх представників як спостерігачів, у допустимих формах надавати підтримку політичним партіям, що беруть участь у виборах, їх регіональним відділенням та висунутим ними кандидатам. По-третє, громадський контроль може торкатися як безпосередньо самі органи публічної влади, так і їх посадових осіб. Держава покликана створювати найбільш сприятливі умови для громадського контролю за діяльністю органів публічної влади та їх посадових осіб, забезпечення відкритості їхньої діяльності, надання громадянам повної та достовірної інформації щодо процесу та результату виконання покладених на них функцій. Отже, свобода слова є не тільки гарантованою державою можливістю безперешкодно висловлювати за допомогою усного чи друкованого слова свої судження з різних питань, а й умовою ефективності громадського контролю над діями публічної влади з питань, які мають велике суспільне значення, що зачіпає проблеми соціально-економічного розвитку, вдосконалення роботи державного апарату, боротьби з злочинністю, корупцією тощо. З вищесказаного, слід дійти висновку у тому, що громадський контроль є однією із найважливіших публічно-правових форм реалізації конституційного принципу народовладдя. Норми Конституції України безпосередньо відбивають і аргументують конституційно-правову природу громадського контролю, обумовлену процесами конституціалізації суспільних відносин, пов’язаних із взаємодією публічної влади та громадянського суспільства, а також правової інституціоналізації основних форм такого роду.