ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ КІНОМИСТЕЦТВА ЯК ІНСТРУМЕНТУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АМАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИМ ВИХОВАННЯМ НАСЕЛЕННЯ

Анотація

У статті cхарактеризовано використання засобів кіномисте- цтва як інструменту державного управління аматорського мистецтва наці- онально-патріотичним вихованням населення. Вперше описано аматорські кінороботи, що несуть у своєму змісті духовно-просвітницьку цінність, та державно-управлінську підтримку у створенні згаданих кінострічок.

Визначено, що держава повинна впливати на процеси виховання, вра- ховуючи майбутній економічний і соціально-політичний розвиток, забез- печувати стабільний правопорядок з метою обороноздатності. Виховання повинно базуватися на філософсько-теоретико-методологічному аналізі всього виховного процесу та сучасних культурних досягненнях. Держа- ві мистецтво необхідне для заощадження і розвитку кращих вітчизняних традицій, оскільки воно здатне виховувати найкращі людські якості, роз- вивати найсвітліші душевні почуття громадян, тобто сприяти кращому суспільному розвитку не тільки в Україні, а й за її межами, збагачуючи своїм змістом європейську культуру в цілому. Мистецтво як засіб куль- турної комунікації в системі державного управління займає провідну роль та особливе місце, потребує більшої уваги та фінансування. Підтримка національного продукту, що створений не з метою масовості культури, а збереження культурної спадщини України, є великою цінністю для за- ощадження кращих традицій, характерних нашому народові. А популяри- зація вітчизняних кіноробіт на міжнародному рівні сприяє мистецькому збагаченню людства. Тому перемоги зразків нашого професійного й ама- торського мистецтва на різноманітних міжнародних форумах сприяють підняттю іміджу країни, що дуже важливо в сучасному складному соці- ально-політичному становищі.

Обґрунтовано, що формування професійного та аматорського мистецтв у системі державного управління повинно відбуватися через процес розуміння аспектів індивідуальної і групової поведінки, процедури системного аналі- зу, методів планування, мотивування і контролювання, кількісних методів і прийняття рішень. Застосовуючи державно-управлінський підхід до дослі- джуваної проблеми, доведено, що здорове суспільство неможливо уявити без мистецтва.