ЩОДО УТВЕРДЖЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ УЧАСТІ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВ АНТИЧНОСТІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-2(8)-137-146

Ключові слова:

держава, демократія, афінська демократія, демократія участі, партисипаторна демократія, публічне управління.

Анотація

Публікація присвячена питанням теорії та практики партисипаторної демократії з часів її зародження в IV ст. до н.е. в Стародавній Греції – до падіння Римської імперії. Підкреслюється, що деспотії (грец. Δεσποτία, лат. despoteia – «необмежена влада») Стародавнього Сходу, в основу яких було покладено теократію, не мали достовірно відомих на сьогодні форм демократії. До того ж, ці держави (імперії) були надзвичайно обширними, щоб у них могли діяти збори усіх громадян. Зазначається, що демократія (грец. δῆμοκράτία – від. δῆμος «народ» і χράτέω «правити, володіти»), що сформувалась як вчення та практика публічного управління в VII-IV ст. до н.е. в Афінах, Мегарах і інших давньогрецьких містах-державах, мала суттєві відмінності від сучасного народовладдя. Зміст афінської демократії найбільш влучно було визначено в промові Перікла, в якій окрім принципів свободи і демократії, декларуються принцип терпимості громадян Афін до спілкування в приватному та публічному житті, а також принцип відкритості публічних обговорень проблем суспільного та державного життя. Проаналізовано зміст вчення Аристотеля про афінську демократію, а також основні методи і форми здійснення демократичного управління в Афінах. Наголошується, що тогочасна демократія була не лише шляхетною ідеєю та універсальною цінністю, а й унормованою процедурою. Так, у процедурному сенсі, демократія реалізовувалась в наступних стадіях: формування пропозиції; обговорення цієї пропозиції; санкціонування Радою 500 (сенатом), після попереднього контролю спеціально створеною комісією з 7 сенаторів на предмет легітимності; винесення пропозиції на розгляд Народних зборів і голосування «за» чи «проти» неї. Досліджено феномен остракізму. Відзначається, що здобутки Античної філософії та державно-управлінської практики у сфері демократії, включаючи елементи демократії участі, можна вважати історичними прототипами сучасної партисипаторної демократії. Хоча занепад Стародавньої Греції та руйнування Римської імперії племенами варварів призвели до тривалого забуття в Європі цінностей, принципів і процедур демократії в усіх її значеннях. Дослідникам відомі приклади «референдної демократії» в швейцарських кантонах і «вічевої демократії» в давніх слов’янських народів і ін. Але, до кін. XX ст. демократія участі не отримувала такої популярності та розвитку, як в IV ст. до н.е. в Афінах.

Посилання

Блюнчли И. Общее государственное право. В 2-х томах. Пер. с 3-го изд-я. Н. Ляпидевского. Под ред. О.М. Дмитриева. Москва: В Универс. типограф, 1865. 456 с.

Федоренко В.Л. Конституційне право України: підручник. До 20-ої річниці Конституції України та 25-ої річниці незалежності України. Київ: Вид-во «Ліра», 2016. 616 с.

Харари Ю.Н. Sapiens. Краткая история человечества; пер. с англ. Л. Сумм. Москва: Синдбад, 2016. 520 с., ил.

Тейлор И. Происхождение арийцев и доисторический человек. Исследование по доисторической этнологии и цивилизации в Европе. С 30 рис. в тексте. Москва: Изд. магаз. «Книжное дело», 1897. 332 с.

Андриевский И. Русское государственное право. Том I. Введение и Часть I. О правительстве. Санкт-Петербург-Москва: Издание М.О. Вольфа, 1866. 406 с.

Моска Г. История политических доктрин. Пер. с итал. Е.И. Темнова. Москва: Мысль, 2012. 326 с.

Аристотель. Политика. Пер. с греч., предисл. и послесл. С. А. Жебелева; примеч. и комент. А. И. Доватура. Москва: Академический проект, 2015. 318 с.

Вильсон В. Государство. Прошлое и настоящее конституционных учреждений. Пер. под ред. А.С. Ященко, с предисл. М.М. Ковалевського. С приложением текста важнейших конституций. Москва: Изд-е В.М. Саблина, 1905. 569 с.; прилож. 166 с.

Ковалевский М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму. Том I. Роль государства и его отражение в истории политических учений. Москва: Типогр.: И.Д. Сытина, 1906. 520 с.

Латышев В.В. Очерки Греческих древностей. Часть I-я: Государственные и военные древности. Изд. 2-е, перераб. С.-Петербург, 1888. 355 с.

Пилянкевич Н.И. История философии права. Изд. под ред проф. Н. Реннекампфа. С предисл. Киев: В университетск. типогр., 1870. 299 с.

Чичерин Б. Курс государственной науки. Часть I. Общее государственное право. Москва: Типогр.-литография Т-ва Кушнеров и Ко, 1894. 481 с.

Чичерин Б. Курс государственной науки. Часть II. Социология. Москва: Типогр.-литография Т-ва Кушнеров и Ко, 1896. 432 с. 14. Хелд Д. Модели демократии. Третье изд.; перевод с англ. М. Рудакова. Москва: Изд. дом «Дело» РАНХиГС, 2014. 544 с.

Аквінський Т. Коментарі до Аристотелевої «Політики». Київ: Основи, 2003. 794 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-04-08

Як цитувати

Бень, Я. В. (2020). ЩОДО УТВЕРДЖЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ УЧАСТІ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВ АНТИЧНОСТІ. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління, (2(8), 137-146. https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-2(8)-137-146

Номер

Розділ

ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають