ЩОДО УТВЕРДЖЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ УЧАСТІ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВ АНТИЧНОСТІ

Анотація

Публікація присвячена питанням теорії та практики партисипаторної демократії з часів її зародження в IV ст. до н.е. в Стародавній Греції – до падіння Римської імперії. Підкреслюється, що деспотії (грец. Δεσποτία, лат. despoteia – «необмежена влада») Стародавнього Сходу, в основу яких було покладено теократію, не мали достовірно відомих на сьогодні форм демократії. До того ж, ці держави (імперії) були надзвичайно обширними, щоб у них могли діяти збори усіх громадян. Зазначається, що демократія (грец. δῆμοκράτία – від. δῆμος «народ» і χράτέω «правити, володіти»), що сформувалась як вчення та практика публічного управління в VII-IV ст. до н.е. в Афінах, Мегарах і інших давньогрецьких містах-державах, мала суттєві відмінності від сучасного народовладдя. Зміст афінської демократії найбільш влучно було визначено в промові Перікла, в якій окрім принципів свободи і демократії, декларуються принцип терпимості громадян Афін до спілкування в приватному та публічному житті, а також принцип відкритості публічних обговорень проблем суспільного та державного життя. Проаналізовано зміст вчення Аристотеля про афінську демократію, а також основні методи і форми здійснення демократичного управління в Афінах. Наголошується, що тогочасна демократія була не лише шляхетною ідеєю та універсальною цінністю, а й унормованою процедурою. Так, у процедурному сенсі, демократія реалізовувалась в наступних стадіях: формування пропозиції; обговорення цієї пропозиції; санкціонування Радою 500 (сенатом), після попереднього контролю спеціально створеною комісією з 7 сенаторів на предмет легітимності; винесення пропозиції на розгляд Народних зборів і голосування «за» чи «проти» неї. Досліджено феномен остракізму. Відзначається, що здобутки Античної філософії та державно-управлінської практики у сфері демократії, включаючи елементи демократії участі, можна вважати історичними прототипами сучасної партисипаторної демократії. Хоча занепад Стародавньої Греції та руйнування Римської імперії племенами варварів призвели до тривалого забуття в Європі цінностей, принципів і процедур демократії в усіх її значеннях. Дослідникам відомі приклади «референдної демократії» в швейцарських кантонах і «вічевої демократії» в давніх слов’янських народів і ін. Але, до кін. XX ст. демократія участі не отримувала такої популярності та розвитку, як в IV ст. до н.е. в Афінах.