ПРАВА СУДДІВ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЇХ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ

Анотація

У публікації сформовано теоретичні засади поняття та кваліфікуючих ознак прав суддів, як елементів їх правосуб’єктності. Аналізуються основні акти національного законодавства, у яких закріплені права суддів. Права суддів варто розглядати як комплексний правовий інститут, що складається з норм різних галузей національного законодавства. Права суддів розглядаються як вид і міра їх можливої чи дозволеної поведінки, що встановлені нормами права для реалізації їхніх функцій і завдань та забезпечувані державою. Права суддів, як важливий елемент їх правосуб’єктності, виступають вагомою складовою правового статусу суддів. Запропоновано поділяти права суддів на загальні та спеціальні. До загальних відносяться ті права, які належать судді як людині і громадянину, але після набуття ним відповідного правового статусу змінюють зміст, порядок реалізації та забезпечення. До спеціальних відносяться права, які пов’язані зі здійсненням правосуддя і виникають з моменту набуття особою правового статусу судді (тобто, з моменту складення присяги). Права суддів в поєднанні з обов’язками у своїй сукупності утворюють таку категорію, як повноваження судді, тобто сукупність нормативно визначених прав та обов’язків судді, що встановлюються для здійснення покладених на нього функцій. Повноваження суддів у судах можна класифікувати на предметні та функціональні. Предметні повноваження в свою чергу розрізняються за об’єктами здійснення правосуддя – повноваження суддів у здійснені цивільного судочинства, повноваження суддів у здійсненні господарського судочинства, повноваження суддів у здійсненні адміністративного судочинства, повноваження суддів у здійсненні кримінального судочинства. Функціональні повноваження суддів у судах передбачають можливість застосування широкого кола процесуальних дій та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію предметних повноважень суддів.