КІБЕРКАПІТАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОТИРАДАРНОЇ СИСТЕМИ В ОБОРОНІ УКРАЇНИ

Анотація

В умовах російської військової агресії проти України важливе значення має наукове дослідження та врахування загальних закономірностей і характерних особливостей протирадарної системи в обороні України. У новітній період державотворення в Україні було закладено правові основи системи оборони та необхідні умови для подальшого адміністративно-правового забезпечення оборонної функції держави. Було створено систему оборони держави, яка включала органи державної влади у сфері оборони, Збройні Сили України та інші військові формування, систему забезпечення, елементи оборонно-промислового комплексу та систему військового законодавства, яка регулювала їх діяльність. Сучасна протирадарна системи нашої держави в її довоєнний період відзначалась недостатньо якісним рівнем в обороні України, що зумовила реальну загрозу нанесенням ракетних та авіаційних ударів з боку російського агресора. Тому, саме квантовий принцип суперпозиції та невизначеності щодо кіберкапітального забезпечення протирадарної системи в обороні України є надзвичайно актуальною проблемою. Досліджено космічну фрактальність як кіберкапітальне забезпечення у міжнародному праві. Зокрема, освоєння космічного простору обумовлює необхідність комплексного вирішення складних правових, технічних, технологічних, економічних, організаційних питань. Одним із таких є актуальні питання кібербезпеки як фрактальності космічного об’єкта в міжнародному праві, що на міждисциплінарному рівні захищає особу, державу та суспільство від будь-яких загроз. Саме в результаті досягнень синергетики як неврівноваженості та нелінійності розвитку сучасного соціуму фрактальність є нерегулярною подібністю малих частин у якісній структурі космічної природи (атому, молекули, клітини). У цьому розумінні фрактальною є і природа людської особистості, її правової ідентичності, зокрема резонуючої людської «клітини» із Всесвітом. Такий фрактальний об’єкт може бути представлений у космічному праві з огляду ціннісної матриці як ідентичність, що становить постійний аерокосмічний моніторинг, переважно у спецпідрозділах силових структур. Тому формування та розвиток сектору безпеки і оборони, який має забезпечити адекватне і гнучке реагування на кібернетичні загрози, раціонально використовуючи можливості і ресурси, є одним з пріоритетів політики національної безпеки.