ДО ПИТАННЯ ТЛУМАЧЕННЯ МЕДІАТЕРОРИЗМУ ТА ЙОГО ПРИКЛАДИ НА УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ
DOI:
https://doi.org/10.32689/maup.philol.2022.3.9Ключові слова:
медіатероризм, тероризм, українське телебачення, медіа, журналістика, гібридна війна, телеканали «Zik» та «Інтер»Анотація
Автор статті ставить за мету проаналізувати поняття медіатероризму, виокремити його особливості й потенційні комунікативні ефекти на аудиторію, а також виявити приклади медіатероризму на українському телебаченні. Він аналізує появу нових різновидів тероризму, які актуалізують його інформаційний складник та медіаінклюзивність. Зокрема, автор розглядає сучасні підходи українських науковців до тлумачення поняття «медіатероризм» та виявляє їхні контраверсійні елементи. За результатами компаративного аналізу пропонується нова дефініція медіатероризму, яка представляє його не як різновид тероризму (наводяться аргументи щодо недоцільності та неспроможності цього підходу), а як унікальний медіафеномен, який варто вивчати зокрема у науках про соціальні комунікації та журналістикознавстві. Також автор окреслює потенційні комунікативні ефекти на аудиторію внаслідок здійснення медіатероризму та описує його вплив на стратегічному рівні для суспільства, влади та держави. Заявлені питання шляхів доведення вчинення актів медіатероризму та відповідальності за таку діяльність, й автор запрошує фахівців долучитися до цієї непростої наукової дискусії. Актуальність і навіть нагальність вивчення медіатероризму постають у зв’язку з російською агресією проти України. Оскільки медіатероризм через юридичну та етичну неврегульованість фактично є безкарною діяльністю, він стає привабливим методом гібридної війни, який можуть застосовувати проросійські медіа в Україні. Як приклад, автор наводить власне case study щодо висвітлення захоплення заручників у Луцьку 21 липня 2020 р., результати якого зафіксували ознаки медіатероризму на інформаційному телеканалі «Zik». Водночас автор пропонує аналіз анонсів тижневих випусків новин телеканалу «Інтер» як приклад медіатероризму на українському телебаченні. Оцінювання цих матеріалів засвідчило бажання телеканалу формувати у глядачів стани тривожності, безпорадності, песимізму, страху та навіть паніки, що має потенційний деструктивний вплив на українське суспільство та може використовуватися задля досягнення власних політичних цілей чи задоволення приватних інтересів.
Посилання
Білецька Т. Медіа-тероризм як один із проявів сучасного тероризму. Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи. 2015. Вип. 4. С. 210–218.
Єрохіна Т. Проблема визначення поняття «медіа-тероризм». Український науковий журнал університету «Україна». Політологія. Психологія. Комунікації. 2012. № 1. URL: https://social-science.uu.edu.ua/article/751 (дата звернення: 17.12.2022).
Зеленський підписав указ про санкції проти депутата ОПЗЖ Козака і телеканалів, які пов’язують із Медведчуком. Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/news-kozak-sanktsii/31082863.html (дата звернення: 20.12.2022).
Мисловський І.В. Медійне висвітлення захоплення заручників у Луцьку 21 липня 2020 року (на прикладі українських інформаційних телеканалів «Прямий» і «Zik») (Частина 2). Evropský politický a právní diskurz. 2020. Вип. 7. Ч. 6. С. 256–267.
Мисловський І.В. Ризики і наслідки непрофесійної діяльності у висвітленні тероризму. Страхогенерувальний потенціал новин. Медіаконтент: види, форми та особливості сприйняття : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 4 квітня 2017 р. Київ, 2017. С. 247–251.
Романюк В. Соціальна деструктивність та медіатероризм: концептуально-теоретичний аспект. Теле- та радіожурналістика. 2016. Вип. 5. С. 219–223.
Саган О.В. Протидія медіаінформаційному тероризму як питання національної безпеки України : дис. … канд. політ. наук : 21.01.01. Київ, 2021. 224 с.
Свентицька О.В. Інформаційний тероризм як феномен сучасної міжнародної політики : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.03. Київ, 2007. 19 с.
Циганов В.В. Медиа-терроризм. Терроризм и средства массовой информации. Київ : Ніка-Центр, 2004 р. 124 с.
Richardson L. What Terrorists Want. New York : Random House, 2006.
