СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНОСУРЯДНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Анотація

Місце складних безсполучникових конструкцій є одним із найпроблематичніших в українському мовознавстві Мета статті – проаналізувати формально-граматичну організацію та семантику безсполучникових складносурядних речень, виокремити семантико-синтаксичні різновиди досліджуваних конструкцій із опертям на засадничі принципи функційно-категорійної граматики. Методологія дослідження складносурядних структур у сучасній українській мові, зумовлена метою та завданнями, ґрунтована на поєднанні методів і принципів загальнонаукового та спеціально-лінгвістичного аналізу. Аналіз розгляданих синтаксичних одиниць здійснено з позицій функційно-категорійної граматики. У статті обґрунтовано зарахування деяких безсполучникових конструкцій до складносурядних з огляду на необов’язковість сполучника як формального елемента досліджуваних структур, оскільки, крім граматичного зв’язку, наявні ще семантичний та комунікативний чинники поєднання предикативних частин в одну структуру. На основі зібраного та проаналізованого фактичного матеріалу засвідчено розширення змістового кола безсполучникових складносурядних речень та зарахування до них інших семантичних різновидів, окрім згадуваних у граматичних розвідках конструкцій із відношенням одночасності та послідовності дій, процесів, станів. Виокремлено власне-темпоральні, перелічувальні, зіставно-протиставні, заперечні, наслідкові, обмежувальні, приєднувальні речення та конструкції зі значенням сумісності дій. Схарактеризовано роль лексичних конкретизаторів у диференціації семантики досліджуваних структур: тому, через це (те), унаслідок (внаслідок), від цього (того), завдяки, у зв’язку з, на підставі, на основі (семантика наслідку); тільки, лише (семантика обмеження); зокрема, навіть, особливо, принаймні, точніше, у такому разі (семантика приєднування).