НЕОГЕННІ ТЕНДЕНЦІЇ В НЕОФІЦІЙНОМУ НАЗОВНИЦТВІ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.: СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті автор ставить собі за мету вивчити словотвірну специфіку інновацій у неофіційному назовництві українського політикуму початку ХХІ ст. Наукова новизна пропонованої студії полягає в розгляді сучасних тенденцій поповнення словника неофіційного антропонімікону на ґрунті власне українського фактичного матеріалу, що сприяє поглибленню загального уявлення про сучасні неогенні тенденції в мові та мовленні; дає змогу розширити наявну теоретичну базу висновковими положеннями щодо динамічних процесів у системі інноваційних явищ загалом і на словотвірному рівні зокрема; допомагає підсвітити трансформації в системі назовництва. Специфіка обраного об’єкта дослідження зумовила звернення до методів спостереження та зіставлення; методу компонентного аналізу з компаративним елементом; описового методу; методу кількісних підрахунків; методу морфемно-словотвірного аналізу; а також методів аналізу й синтезу. На матеріалі прізвиськ представників сучасного політикуму простежена «неогенність» у максимально екстремальних мовленнєвих виявах, що долає консервативність таких усталених із позицій шляхів поповнення новими одиницями систем, як антропонімікон. Проаналізована структурно-семантична специфіка новотворів-прізвиськ і окреслені засадничі напрями реалізації їхнього емоційно-оцінного потенціалу. Установлено, що словотворчість у царині неофіційного назовництва сьогодні, з одного боку, вписується в загальні тенденції неогенних процесів сучасної української мови, а з другого – набуває специфічних ознак, що пов’язані з модифікаціями класичних антропонімних формул і словотвірних зразків. Зафіксоване активне залучення до творення прізвиськ інструментів неузуального словотвору. Перспективи подальших досліджень автор убачає в аналізі дериваційної специфіки інноваційних утворень не лише в системі антропонімії, а й суміжних із нею на рівні мотиваційних стосунків явищ.