ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ІЗ РІЗНИМИ ЦІННІСНИМИ ОРІЄНТАЦІЯМИ
DOI:
https://doi.org/10.32689/maup.psych.2024.4.11Ключові слова:
комунікативна компетентність, ціннісні орієнтації, майбутні психологи, емпатія, професійна підготовка, соціальна взаємодія, емоційний інтелект, психологічна зрілість, методи діагностики, методологія дослідженняАнотація
Комунікативна компетентність майбутніх психологів – це багаторівнева система знань, умінь і особистісних якостей, що забезпечує успішність соціальної взаємодії. Її формування тісно пов’язане з ціннісними орієнтаціями, які впливають на мотивацію, ставлення до професії та вибір комунікативних стратегій. Гуманістичні цінності сприяють розвитку емпатії, здатності створювати сприятливу атмосферу й ефективно вирішувати конфлікти. Емпатія, як ключова професійна компетентність, свідчить про психологічну зрілість і готовність до професійної діяльності, що робить її важливим аспектом підготовки фахівців із психології. Для виконання поставлених завдань і досягнення визначеної мети було застосовано загальнонаукові методи теоретичного рівня, зокрема: аналіз, синтез, порівняння, систематизація та узагальнення науково-теоретичних даних. Для діагностики комунікативної компетентності студентів-психологів і майбутніх педагогів із різним рівнем самооцінки були використані такі методики: опитувальник «Шкала емоційного відгуку» А. Меграбяна і Н. Епштейна; методика діагностики рівня емпатійних здібностей В. В. Бойка; методика «Оцінка рівня схильності до спілкування» (В. Ф. Ряховського); методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокича. Для обробки отриманих даних як метод математичної статистики було використано критерій χ² Пірсона. Отримані результати підкреслюють важливість розвитку емпатійних здібностей як ключової професійної компетенції студентів-психологів для підвищення ефективності їхньої взаємодії у соціальному середовищі.
Посилання
Баранов В. В. Психолого-педагогічні умови формування комунікативної компетентності. Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. пр. 2011. № 5. С. 7–9.
Галецький С. М. Особливості підходів до проектування структури комунікативної компетентності фахівців. Znanstvena misel , 2019. 2 (32), С. 39–41.
Денищич Т. А. Комунікативні вміння як компонент професійно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців. Педагогічні науки : зб. наук. праць. Херсон : Херсонський держ. ун-т, 2010. Вип. 55. С. 252–255.
Єжижанська Т. С., Осадча М. П. Проблеми формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців. Наукові записки. Серія «Культура і соціальні комунікації», 2017. (3), 23–24.
Корніяка О. М. Вивчення розвитку комунікативної компетентності студентів // психолінгвістика: збірник наукових праць ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди», 2019. вип. 3, с. 60–69.
Корніяка О. М. Психологічні особливості розвитку комунікативної компетентності педагогів і психологів у період їх професійної адаптації. Психолінгвістика: Зб. наук. праць ДВНЗ “ПереяславХмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди”. Переяслав-Хмельницький: ПП “СКД”, 2010. Вип. 7. С. 31–40.
Марущак О. М. Формування комунікативної компетентності: Методичні рекомендації. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2017. 134 с.
Пузь І. В., Шевченко О. М. Значення комунікативної компетентності у професійному становленні майбутніх психологів. Психологічний часопис. 2018. № 4. С. 149–150.
Рудєва Л. С. Психологічні особливості комунікативної компетентності майбутніх психологів. Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. Випуск 3 /Інституту психології та соціальної педагогіки, Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ. 2012. С. 76–77.
