ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ: ВИКЛИКИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Анотація

Процес децентралізації відіграє значну роль у формуванні механізмів управління екологічною безпекою на місцевому рівні. Мета – дослідити децентралізацію влади як одну з ключових стратегій, яку Україна впроваджує з метою покращення управління та стимулювання розвитку регіонів. Досліджено, що процес прийняття рішень у сфері екологічної безпеки в контексті децентралізації влади в Україні є край важливим. Методологія – на основі дослідницького підходу форсайту проаналізувати виклики та можливості, які виникають внаслідок цього процесу, а також шляхи їх подолання. Однією з ключових складових децентралізації є перенесення владних повноважень з центрального на місцевий рівень. Це означає, що місцеві органи влади отримують більше повноважень у прийнятті рішень, в тому числі у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки. Проте, цей процес супроводжується рядом викликів, з якими необхідно вирішувати, включаючи фінансову складність, недостатність кваліфікації персоналу та інші. Наукова новизна. У рамках аналізу виявлено ключові аспекти прийняття рішень у сфері екологічної безпеки на місцевому рівні. Особлива увага приділяється ролі громадськості у цьому процесі та методам залучення громадськості до прийняття рішень. Громадськість володіє важливими знаннями та досвідом, які можуть бути корисними для розробки та впровадження ефективних стратегій охорони довкілля. Крім того, аналізовано інструменти та методи, що використовуються місцевими органами влади для контролю та забезпечення дотримання екологічних норм та стандартів. Ці інструменти включають в себе проведення аудитів, встановлення штрафів за порушення екологічних правил, а також залучення громадськості до процесу моніторингу. Висновки. Наголошено, що децентралізація може призвести до нерівності у рівні екологічної безпеки між різними регіонами та недостатньої кваліфікації персоналу на місцевому рівні. Важливо розробляти та впроваджувати ефективні механізми співпраці між центральними та місцевими органами влади, а також залучати громадськість до процесу прийняття рішень в сфері екологічної безпеки. Це вимагає розробки чітких стратегій, використання сучасних інструментів моніторингу та контролю, а також забезпечення відкритого та прозорого обміну інформацією між всіма зацікавленими сторонами.