ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ У КРАЇНАХ СВІТУ ЯК ОДНА З НАЙВАЖЛИВІШИХ УМОВ ЇХ ІННОВАЦІЙНОГО, ПРОГРЕСИВНОГО РОЗВИТКУ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-124-132Ключові слова:
освіта; нова освітня політика; інноваційний характер освіти; державне управління освітоюАнотація
Порушено актуальні проблеми теоретичного обґрунтування сутності нової освітньої політики у ХХІ ст. Проаналізовано ключові аспекти радикальної перебудови такої політики у світі й сучасній Україні. Звертаєть- ся увага на суть нової освітньої політики для сучасної України відповідно до світових і національних трансформаційних процесів. Доведено, що зі світо- вої, європейської освітньої політики, практики її реалізації слід творчо взяти все найцінніше: демократизацію освіти, автономізацію навчальних закладів, участь громадськості в реалізації освітньої політики. Інша справа — модель освіти в Україні щодо спеціальностей, спеціалізацій: вона цілком визнача- ється характером економіко-господарського розвитку, тобто системою рин- кового господарювання. Це стосується і духовно-виховних процесів в систе- мі освіти, безпосередньо в окремих навчальних закладах. Україна має власні прогресивні й цікаві моделі, а також великий досвід педагогічної, виховної роботи в різних закладах освіти. Отже, сліпо переймати досвід інших країн не слід: формуємо все ж не якусь безлику, космічну, загальноцивілізаційну особистість, — людину світу, як кажуть, — а власного, українського грома- дянина, якому насамперед мають бути притаманні, крім загальнолюдських, суто національні риси і характер. Без них, до речі, молодий громадянин не в змозі творчо сприйняти і використовувати у своєму житті і діяльності кращі загальнолюдські цінності і зразки. Підкреслено, що в зарубіжних теоріях но- вої освітньої політики проглядаються два основних моменти, які слід було б враховувати і при розробці такої політики в Україні:
а) оновлення навчально-виховного процесу в усіх ланках освіти;
б) зміни в технологіях і механізмах управління сферою освіти.
Хоча обидва аспекти важливі для держави (влади) як основного суб’єкта нової освітньої політики в Україні: перше — більше належить до повнова- жень самого навчального закладу, а друге — безпосередньо знаходиться у віданні держави.
Посилання
Romanenko Y. A., Chaplay I. V. Modern administrative tool of the innovative development of the enterprise / Y. A. Romanenko, I. V. Chaplay // Науковий вісник Полісся. — 2017. — №2 (2017). — С. 156–163.
Новіцька А. В. Державні стандарти освіти в освітній політиці/ Реформу- вання національної системи освіти в Україні у контексті загальноєвропей- ського освітнього процесу: Матеріали науково-практичної конференції. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Фран- ка, 2007. — 180 с. — С. 112–123.
Салберг П. Фінські уроки: Чого може навчитися світ з освітніх змін у Фінляндії / П. Салберг; пер. з англ. А. Шиян. — Харків: Ранок, 2017. — 451 с.
Енциклопедичний словник з дер- жавного управління / уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакумен- ко, А. М. Міхненко та ін.; за ряд. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощись- кого, Ю. П. Сурміна. — К.: НАДУ, 2010. — 82 с.
Ціннісний дискурс в освіті в епо- ху глобалізації та інформаційної революції / Вибрані публікації представників наукової школи ака- деміка АПН України, доктора філо- софських наук, професора, заслуже- ного діяча науки і техніка України Віктора Андрушенка. — К., 2009. — 550 с.
Семенець-Орлова І. А. Державне управління освітніми змінами в Україні: теоретичні засади: моногра- фія. — К.: ЮСТОН, 2018. — 420 с.
Конституция Украины. Принятая на пятой сессии Верховного Сове- та Украины 28 июня 1996 г. — К., 1996. — 78 с.
Робінсон К. Школа майбутнього. Революція у вашій школі, що на- завжди змінить освіту / К. Робін- сон, Л. Ароніка; пер. з англ. Г. Лелів: Літопис, 2016. — 521 с.
